Поняття «насильницьке зникнення» не імплементоване у кримінальному кодексі України. «Є нагальна необхідність внесення до українського кримінального кодексу визначення «насильницькі зникнення» відповідно до Міжнародної Конвенції ООН і передбачити відповідні санкції. За 3 роки в Україні нічого не зроблено, щоб цю конвенцію імплементувати в Українське законодавство і практику, і не допускати насильницьких зникнень», – наголосив Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Правозахисні організації часто отримують скарги на дії і рішення Служби безпеки України, пов’язані із кримінальним переслідуванням осіб за злочини, віднесеними до компетенції Служби безпеки. «СБУ, на жаль, здійснює насильницькі зникнення зокрема для обміну на полонених і цивільних заручників, які знаходяться під вартою «ДНР» і «ЛНР». Вони шукають людей, причетних до злочину, які під слідством Служби безпеки України – це сепаратизм, державна зрада, і починають з ними працювати, пропонують обмін. У людей, як правило, немає виходу і вони погоджуються, потім їх тримають до обміну у невідомому місці без зв’язку із зовнішнім світом. Це може тривати достатньо довго. Це ніщо інше як насильницьке зникнення. На превеликий жаль, Служба безпеки України почуває себе абсолютно безкарною у цьому, і ці дії достатньо систематичні», – розповів Євген Захаров.
«Причини цього у тому, що процеси обміну не врегульовані відкритими актами і повністю віддані на розсуд СБУ, відсутнє правове регулювання процедур затримання, а саме канцелярські процедури, тобто журнал реєстрації затримання, відсутність належного контролю місць утримання. Потрібно посилити контроль суспільства, щоб ці системні правопорушення були припинені», – наголосив Геннадій Токарев, адвокат, керівник Центру стратегічних справ Харківської правозахисної групи.
Точну кількість зниклих безвісти встановити складно, оскільки дані з різних джерел сильно відрізняються. Дані, оприлюднені Службою безпеки України наприкінці грудня 2017 року, вказують що зниклих безвісти – 403 особи. Дані управління Національної поліції у Донецькій і Луганській обласних воєнно-цивільних адміністраціях, за період від квітня 2014 до початку 2017 року, вказують на те, що на Донеччині загалом 2727 людей зникли безвісти, з них 1302 людини не знайдені, на Луганщині – 1305 особи зниклі безвісти, не знайдено 672. «Є відкрита база даних зниклих безвісти, яку раніше вело МВС, а зараз веде Нацполіція. У цій базі також немало даних, і я думаю вони кореспондуються з даними Донецького обласного управління та Луганської військово-цивільної адміністрації. Загалом можна очікувати, що, насправді, зниклих людей менше ніж вони вказують, тому що ці органи працюють за заявами про зникнення. Часто буває, що заява була подана, а людина знайшлася і в поліцію не повідомили про це», – зазначив Євген Захаров.
Точну кількість зниклих безвісти також важко встановити через те, що від серпня 2014 року до МВС України з тимчасово окупованих території не надходили заяви про зникнення. «Так званий «Уповноважений з прав людини» так званої «ДНР» заявляла у липні минулого року, що в «ДНР» зникло 509 осіб. Перевірити ми це не можемо. Можемо тільки шукати інформацію різними шляхами», – розповів Євген Захаров.
