Протягом травня-вересня 2019 року в Україні зафіксували 6 порушень цифрових прав загального характеру у вигляді обмеження доступу до Інтернету, що стосуються 260 Інтернет-ресурсів. Також виявили 46 порушень цифрових прав індивідуального характеру. З них 36 стосуються порушення права на свободу вираження поглядів, 10 – порушення права на приватне життя та захист даних у цифровому середовищі. Такі підсумки моніторингу повідомили медіа-юрист Олександр Бурмагін, виконавчий директор ГО «Платформа прав людини», та медіа-юристка Людмила Опришко на прес-брифінгу в Українськоу кризовому медіа-центрі.
Моніторинг охоплював дотримання права на доступ до Інтернету, на свободу висловлювання в мережі, право на захист приватності та інші права людини, реалізація яких пов’язана з цифровими технологіями на території, що контролюється українською владою.
«Це дослідження – інструмент для відстеження порушень з метою встановлення причин та пошуку шляхів, як покращувати ситуацію. З часом все більше сфер життя будуть переходити в онлайн, тому важливість дотримання прав людини у цифровій сфері тільки зростатиме», – зазначає Олександр Бурмагін.
Порушення цифрових прав загального характеру стосуються блокування сайтів. 240 сайтів були заблоковані на підставі указів Президента від 15 травня 2017 року та 14 травня 2018 року. Термін блокування становить 3 роки і вже добігає кінця, але імовірно, що його продовжать. Велика палата Верховного Суду у рішенні за позовом ГО «Автономна адвокатура» до Президента визнала блокування законним. «Коаліція «За вільний Інтернет» проводила юридичний аналіз указів і дійшла висновку, що вони суттєво порушують стандарти прав людини… Таке блокування не відповідає також українському законодавству. Воно впливає на права громадян, тому у таких випадках мав би бути відповідний закон. Блокування не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві та порушує принцип балансування прав та інші принципи, сформульовані ЄСПЛ… Як громадяни України, ми розуміємо проблему, але вважаємо, що вона має вирішуватися у передбачений законом спосіб», – зазначила Людмила Опришко.
Крім цього, з кінця липня по вересень включно за двома ухвалами суду здійснюється блокування ще 18 сайтів. Суд наклав арешт на майнові права інтелектуальної власності, які начебто виникають у користувачів сайтів які заходять в Інтернет. «Це абсолютно незаконна правова конструкція. Такі майнові права є лише у тих, хто створив сайт, особи, якій передані ці права за письмовим договором і тих, хто може успадкувати ці права. Проте слідчі почали систематично використовувати цю підставу для блокування веб-ресурсів», – каже Людмила Опришко.
Ця справа вже привернула увагу Ради Європи як прецедент, на який українська влада має звернути увагу.
Згадується також блокування «Фейсбуком» спільноти Mova, яка мала близько 520 тисяч підписників, та сторінки вінницького сайту VinMedia.
На непідконтрольних уряду територіях блокуються сотні веб-сайтів невідомо ким та без правових підстав. Крім того «Роскомнадзор» блокував доступ до сайту розвідувальної спільноти «InformNapalm» та обмежував доступ до української платформи для блогерів Enigma.ua.
Виявили 19 фактів порушення цифрових прав, пов’язаних з виборчим процесом. У Єдиному державному реєстрі судових рішень за травень-вересень 2019 року виявили 16 рішень, у справах які стосуються порушення обмежень щодо ведення передвиборчої агітації. Усі вони стосуються публікації користувачами у Фейсбуці фото свого заповненого бюлетеня. Зафіксовано одне порушення з боку ЗМІ (розміщення неповної інформації про соцопитування з ознаками маніпулятивності та замовності). 2 порушення цифрових прав, пов’язаних з виборами, стосувалися створення фейкових сторінок та акаунтів, зокрема, фейкової сторінки Київського міжнародного інституту соціології та фейкової сторінки одного з кандидатів у народні депутати.
«Запобіжниками від таких випадків може бути швидка реакція правоохоронних органів і судів. Але можливі і певні зміни до закону про вибори. Зараз жодних норм, які регулювали б поширення в Інернеті передвиборчої агітації, немає», – зазначає Людмила Опришко.
Серед порушень цифрових прав індивідуального характеру – напад на журналіста і відеоблогера Вадима Комарова, внаслідок якого він помер, ще 5 нападів на журналістів онлайн-видань або блогерів без фатальних наслідків; 2 випадки поширення фейкових новин шляхом зламу сайтів або створення сайтів зі схожою стилістикою; 13 випадків атак на сайти та інші Інтернет-ресурси (блокування, спам-розсилка вірусних файлів), 2 випадки обшуків, виїмки техніки, допитів працівників редакцій.
Зафіксували 36 випадків порушення права на свободу вираження поглядів у цифровому середовищі. Серед них – 1 позов про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за поширення інформації у «Фейсбуці» на суму 628 тисяч гривень; 6 випадків обмеження дискусії в Інтернеті з питань суспільного інтересу на підставі рішення суду; 1 випадок застосування судом способу правового захисту, який порушує авторське право в Інтернеті, та 1 випадок рішення суду про спростування та видалення спірної інформації з веб-сайту без обґрунтування нагальної потреби. Йдеться про позов Миколи Мартиненка проти Центру протидії корупції за оприлюднення інформації про кримінальні провадження, у яких він фігурує.
«Справа у тому, що Микола Мартиненко не ставив питання про визнання інформації недостовірною, а лише про захист імені. Суд не звертав увагу, чи є суспільний інтерес до цієї інформації, і не намагався збалансувати право на поширення інформації і захист приватності. ЦПК оскаржує це рішення, останнє слово за Верховним Судом. Але це дуже небезпечний прецедент і ця справа потребує особливої уваги з боку громадськості», – каже Людмила Опришко.
Зафіксовано 1 випадок витоку персональних даних журналістів, які звернулися до прес-центру Міноборони за акредитацією в зоні ООС. Також – випадок публікації депутатом місцевої ради у Фейсбуці паспортних даних іншої людини, які він отримав на свій депутатський запит; випадок неналежного зберігання відеозапису працівниками поліції.
Зафіксовано 28 потенційних загроз для свободи слова та права на приватність в Інтернеті. Відомо про щонайменше 1 випадок продажу бази даних громадян з повними іменами, ідентифікаційними кодами та місцем реєстрації; шахрайство в Інтернеті за допомогою отримання банківських персональних даних користувачів; 1 випадок збору і поширення оператором мобільного зв’язку конфіденційної інформації про абонентів; щонайменше 1 випадок зламу персональної сторінки у Фейсбуці; 3 випадки непропорційного втручання у таємницю листування та кореспонденції у рамках розслідувань.
