За 100 днів від старту атестації на знання державної мови для кандидатів на посади державної служби, до атестаційних комісій звернулося близько 10 тисяч кандидатів. 6 тисяч підтвердили вільне володіння державною мовою, надавши бал з атестату про середню освіту чи складання ЗНО. Із 4 тисяч, яким довелося проходити атестацію, не набрали достатнього балу 200 кандидатів. Про такі підсумки 100 днів від старту атестації розповів Костянтин Ващенко, голова Національного агентства з питань державної служби, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Атестацію кандидати могли пройти в одному із 74 ВНЗ, які долучилися до проекту. Із них 20 розташовані у Києві, решта – у регіонах. До складу атестаційних комісій входять фахівці з української філології та з публічного адміністрування.
Атестаційні завдання складаються із 4-х компонентів. «Не йдеться про суто граматичні чи теоретичні питання – усі тестові завдання зорієнтовані на практику вживання», – зазначила Галина Усатенко, заступник директора Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Це перевірка фактичного знання мови (наголоси, правильне вживання слів тощо), коротке реферування запропонованого тексту та усний блок – вживання мови у ділових комунікативних ситуаціях та презентації проекту. Перевіряли і знання мови, і уміння формулювати думку.
За словами Галини Усатенко, у більшості випадків кандидати із розумінням поставилися до вимоги підтверджувати володіння державною мовою і особисто зацікавлені працювати над своїми знаннями. Подекуди співбесіда переходила у мовні консультації.
Для підтвердження володіння мовою бал в атестаті має відповідати «відмінно» («5» за старою і 10-12 – за новою системою).
Система ще потребує доопрацювання. «Насамперед мова йде про побудову системи контролю і моніторингу діяльності навчальних закладів, щоб усе відбувалося у тих межах і у той спосіб, як передбачено постановою, щоб не було профанації. Для цього ми просимо громадські організації і наших колег відслідковувати ситуацію і сигналізувати, якщо виникають питання», – зазначив Костянтин Ващенко. Спірне питання – чи потрібно залишити можливість підтверджувати свої знання атестатом про середню освіту, адже немає гарантії, що оцінка відповідає реальним знанням. Наступне питання – що можливо запропонувати кандидатам, які явно володіють мовою на належному рівні, але з різних причин не можуть підтвердити це документально.
Триває дискусія, чи не є дискримінацією те, що за іспит кандидат має заплатити із власної кишені. На сьогодні середня вартість атестації наблизилася до 500 гривень. На початку ціна, залежно від обраного ВНЗ, варіювалася від 300 до 2000 гривень. «Є думка, що це має покриватися державним бюджетом, щоб люди проходили атестацію безкоштовно. На мою думку, це неправильний підхід, тому що немає державних коштів – це кошти платників податків. І у мене як платника податку виникає питання, чому мої кошти мають витрачатися на чиєсь бажання піти на державну службу. Люди, які верифікують свої попередні знання, мають покривати витрати принаймні на виготовлення посвідчень, і мають розуміти, що це не просто забаганка, а серйозна справа», – зауважив Володимир Купрій, експерт Реанімаційного Пакету Реформ, член Комісії з питань вищого корпусу державної служби.
«Державний службовець є обличчям державної влади – він представляє не себе, а свій державний орган, держадміністрацію, міністерство, зрештою, країну. І від цього – не тільки від його професійності – залежить і ставлення людей до влади, і рівень довіри громадян», – наголосив Костянтин Ващенко.
Вимога щодо мовних компетенцій – вільне володіння державною мовою – передбачена законом про державну службу. Вона набула чинності з 1 травня 2017 року.
