Київ, 14 квітня 2016 року – Для того, щоб прискорити повернення в Україну національних реліквій – останків князя Ярослава Мудрого та ікони Св. Миколи Мокрого, до процесу необхідно залучити не лише експертне середовище та Міністерство культури України, але й Президента, Верховну Раду, українську діаспору та Українську православну церкву в США. «Юридичні механізми для цього є. Реалізація комплексу заходів допоможе нам повернути ці святині до України вже найближчим часом […] Керівники комітетів [Верховної Ради із закордонних справ та Комітету з питань культури і духовності] пообіцяли вже на найближчому тижні розглянути це питання на засіданнях комітетів. Після цього планується візит офіційної делегації наших парламентарів до США з цього питання», – запевнив Олександр Вовченко, президент Інституту реформ та розвитку Києва, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Пан Вовченко повідомив, що Президентові України вже направили відповідне звернення з проханням розпочати переговори з американською стороною, надіслали також офіційні звернення до української діаспори та Українській православній церкві у США. На рівні Кабміну ініціювали створення двосторонньої Міжурядової українсько-американської комісії з питань реституції культурних цінностей, а також створення відповідної робочої групи при Міністерстві культури. «Окрім того, ми ініціювали створення державної служби з питань повернення культурних цінностей, які були вивезені з України. Ця державна служба буде координуватися Кабміном», – додав Олександр Вовченко.
Останки Ярослава Мудрого та ікона Св. Миколи Мокрого наразі знаходяться у США, в Українській Православній Церкві Святої Трійці у Брукліні (Нью-Йорк). Про це стало відомо у 2009 році. У 1936, 1939 і 1964 роках, коли саркофаг відкривали для досліджень, кожного разу в актах констатували наявність у ньому останків Ярослава Мудрого. «Коли саркофаг відкрили у 2009 році, у ньому виявили тільки один кістяк», – зазначив В’ячеслав Корнієнко, заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська». Антропологічна експертиза підтвердила, що це насправді кістяк Інгігерди. Як з’ясували в процесі розслідування, у 1943 році, коли окупаційні німецькі війська покидали Київ, разом з ними втікали і священики, які і забрали з собою мощі канонізованого князя. Так останки Ярослава опинилися спершу у Варшаві, згодом у Мюнхені, і, врешті, у Брукліні. У процесі розслідування вдалося знайти навіть живих свідків усіх цих переміщень. «У 2010 році, коли вдалося це з’ясувати, заповідник (Софія Київська) спільно з Міністерством культури ініціювали їх повернення до України, проте на той час далі розмов справа не пішла», – пояснив пан Корнієнко. Після приходу до влади Віктора Януковича музейників, що займалися цим питанням, звільнили з посад, а відповідну Комісію з повернення історичних пам’яток ліквідували, тому питання зависло у повітрі аж до сьогодні.
На думку пана Вовченка та пана Корнієнка, за умов чіткої координації між усіма учасниками процесу повернути реліквії вдасться. Перешкодами можуть стати виключно брак політичної волі та, меншою мірою, позиція Російської Федерації, яка також може заявити право на останки князя Ярослава як свою історичну спадщину.
