Коли український прем’єр-міністр Арсеній Яценюк виступав на останній сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, він закликав прихильників України на Заході і в інших регіонах не відмовлятися від санкцій проти Росії, поки українська територія залишається окупованою. «Закликаємо наших партнерів не скасовувати санкції, доки Україна не поверне контроль над всією її територією, починаючи зі Сходу України і закінчуючи Кримом», – заявив він.
Яценюк також знову підтвердив багато з тих фактів, про які українська влада повідомляла світовій спільноті протягом останніх шести місяців. Вторгнення Росії та анексія Криму були незаконними відповідно до норм міжнародного права. Конфлікт в Україні є не тільки внутрішньою проблемою і не просто протистоянням між Україною і Росією, а питанням міжнародного значення. Якщо Росії вдасться добитися скасування застосованих щодо неї санкцій, вона зможе вийти із ситуації, пов’язаної з українською кризою, практично неушкодженою, успішно захопивши Крим, урвавши державу-обрубок на Донбасі і підриваючи українські реформи і процес європеїзації.
Заяви Яценюка, здавалося, були відповіддю на зауваження президента Обами, які були зроблені вранці того дня на Генеральній Асамблеї. Президент висловив сильну підтримку Україні, але також торкнувся питання скасування санкцій проти Росії. Обама заявив: «Нещодавня угода про припинення вогню в Україні може покласти початок для досягнення цієї мети [миру – УКМЦ]. Якщо Росія піде цим шляхом – шляхом, який після закінчення холодної війни призвів до процвітання російського народу – тоді ми скасуємо санкції і привітаємо роль Росії у вирішенні спільних проблем».
Потенційна відміна санкцій не має підстав. Росія як і раніше контролює Крим. За допомогою російських військових ставленики Росії в Східній Україні захопили владу і створили жорстоку країну-обрубок на території Донбасу. Російська агресія змусила українську владу відкласти імплементацію Угоди про асоціацію з Європою ще на один рік. Коротше кажучи, поведінка Росії не змінилась, і немає ніяких підстав вважати, що вона покращиться найближчим часом.
Якщо Захід скасує санкції в обмін на дотримання Росією поточного режиму припинення вогню на Сході України, це стане чистою перемогою Путіна. З самого початку його стратегія була спрямована на постійну ескалацію. Росія поступово збільшує свій рівень агресії в Україні, змушуючи міжнародне співтовариство прийняти свій новий статус-кво, а потім знову поглиблює інтервенцію. Всього через шість місяців після насильницької анексії Криму питання про статус півострова і тяжке становище корінного татарського населення тепер відійшли на другий план. Росія, яка уникає довгострокових санкцій, досягне успіху в своїй стратегії повзучої інтервенції, відволікаючи увагу світової громадськості від довгого списку порушень в Україні.
Західні причини для скасування санкцій очевидні. По-перше, європейські та американські корпорації, які ведуть бізнес в Росії, хочуть мати безперешкодний доступ на російський ринок. Навіть на початку кризи бізнесмени проводили потужну лобістську кампанію проти санкцій у Вашингтоні і Брюсселі. Кілька держав ЄС, які залежать від російських енергоносіїв та іноземних інвестицій, починають все більш відкрито протестувати проти санкцій. Словаччина та Кіпр, для прикладу дві залежні від Росії держави, різко розкритикували реалізацію так званого «четвертого раунду санкцій». Перед здійсненням останнього раунду прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо описав режим санкцій як «безглуздий і даремний», погрожуючи накласти вето на жорстокий метод, якщо він заподіє шкоди економічним інтересам Словаччини.
Але, мабуть, навіть важливішою за економічні аспекти є загроза з боку Ісламської Держави Іраку та Леванту (ІДІЛ). Президент Обама намагається налагодити міжнародний консенсус щодо військових дій проти групи, яка захопила велику ділянку території на Близькому Сході. Росія є найбільш потужним міжнародним прихильником сирійського уряду, і, таким чином, скоординовані дії проти ІДІЛ і припинення Сирійської громадянської війни вимагають співпраці Заходу з Росією. Заходу також необхідно залучати Росію до співпраці з цілої низки питань на інших фронтах, особливо у випадку з програмою ядерного озброєння Ірану.
Поки що Захід в основному розглядав кризу в Україні як небажаний фактор, відволікаючий від інших міжнародних проблем. За винятком декількох посткомуністичних держав, зокрема країн Балтії та Польщі, США і Європейський союз ніколи не виявляли особливого ентузіазму у вирішенні української кризи. До трагедії MH17, яка змінила політичний розрахунок і стала приводом для значного втручання, Захід віддавав перевагу висловлювати Росії рішучі попередження без підкріплення слів діями.
Битва за Україну насправді є битвою за майбутнє Європи і європейських цінностей. Агресія Росії проти України повинна розглядатися як агресія проти всієї Європи, верховенства закону та демократії. Використовуючи неприкриту агресію і силу, щоб змінити міжнародні кордони, Росія порушила норми стабільності і миру, прийняті після завершення холодної війни. Немає підстав для того, щоб європейська безпека та цінності відійшли на другий план у політиці західних лідерів. Це їхня безпосередня територія. Прийшов час для світових лідерів поставитися до української проблеми з усією серйозністю і увагою, на які вона заслуговує.
Кріс Даннетт, Український кризовий медіа-центр
