Сотник Микола Токар: Найкраща пам’ять про загиблих побратимів – зміна системи влади

Київ, 31 березня 2014 року – «Сьогодні ми розглянемо питання про створення нового периметру Майдану на нараді сотників», – повідомив сотник сотні Аркада Микола Токар у ході брифінгу з нагоди 40 днів із розстрілу «Небесної сотні» в Українському кризовому медіа-центрі. «Деякі барикади вже є недоцільними, їх потрібно розібрати і залишити лише як блок-пости, щоб не перешкоджати руху. Але Львівську Браму, барикаду на Інститутській я не забирав би», – пояснив пан Токар.

Учасники трагічних подій наголошують на важливості збереження окремих елементів барикад в якості меморіалу. «На барикаді Аркада стоять щити з написами імен і часом, коли бійці були вбиті. Я просив сотника відстояти цей периметр заради історичного значення цієї барикади. До першого дощу там навіть видно було плями крові. До 20-го числа ми нічого не чіпали, не дозволяємо там ходити до цих пір. Підтримуємо вогонь, несемо цілодобову варту. І вогонь на нашій барикаді – це вічний вогонь небесній сотні», – додав побратим із сотні «Аркада» Анатолій Мутиль.

«Хоча найкраща пам’ять про загиблих – це зміна системи влади», – каже сотник Микола, –  «Україна майбутнього – це вільна, незалежна держава. Щоб була справедливість, і були всі рівні. Хочеться кращого небрехливого життя. Щодня я бачу сльози батьків і рідних загиблих, вони приходять до нас і просять: стійте, щоб не були даремні ці смерті».

Анатолій Мутиль зі сльозами згадував про події 19-го лютого, коли він був на барикаді біля пам’ятника засновниками Києва: «Зранку тільки почали укріплювати барикаду, як почулися вибухи, і я відчув смак газу. Пам’ятаю, дівчата подавали воду і молоко. Полум’я було зовсім близько, а хлопці співали. Першого пораненого серед нас несли на щиті, бо ношів не було. Важко було йти крізь жар попелу та дроти. І потім вразили рани майданівців – вони були прострілені в серце, в голову. Лікарі були весь час, і то там, то там створювався коридор, щоб передавати поранених. Той вечір закінчився укріпленням барикади – ми готувалися до наступу. Кияни підвозили шини, бензин. Готували коктейлі. Малі дівчата 12-15 років – не знаю, як попали туди – збивали порошок з бенгальських вогнів і додавали коктейлі».

 

Watch video [icon icon=’Icomoon/icomoon-youtube-2′]