Київ, 21 листопада 2014 року – Майдани 2004 та 2014 років можна порівнювати з давньоруськими віче в надзвичайних ситуаціях. Таку думку висловили українські історики під час прес-брифінгу, організованого в рамках спецпроекту Українського кризового медіа-центру до першої річниці Євромайдану. «Євромайдан став сторінкою української історії. Як і у 2004 році – під час Помаранчевої революції, – так і у 2013 році, коли починався Євромайдан, люди сподівались на потужні нові зміни. Одна справа зробити демократію на місяць, але набагато важча справа – зробити демократію на роки», – зазначив історик, етносоціолог, публіцист, керівник проекту «LIKБЕЗ. ІСТОРИЧНИЙ ФРОНТ» Кирило Галушко.
За словами пана Галушка під час Євромайдану виникла суспільна хвиля, яка не зупиняється і сьогодні. «Але спрямування та справи, якими вона займається, змістилися з Києва на Донбас. Три місяці минулого року сколихнули ту невпевненість, яка була притаманна українцям раніше. Порівнюючи феномени майдану 2004 року та Євромайдану можна сказати, що події Помаранчевої революції були масовими явищами, але не переросли у соціально-суспільну індустрію. Не було відчуття кризи, небезпеки, той Майдан не став суспільним шоком і не було жертв», – пояснив український історик.
Володимир В’ятрович, історик, директор Українського інституту національної пам’яті, крім Помаранчевої революції та Революції гідності, нагадав про третій Майдан, який відбувся на зламі 90-х років, та озвучив тезу, що «зараз ми говоримо про три Майдани, але чи були це революції?». «Мені здається, що жодну з цим подій закінченою революцією ми назвати не можемо. На жаль, революція на граніті у 1990 році не призвела до системних суспільних змін. У 2004 році українці знову піднялися на протест, але не зуміли скористатися своєю перемогою. Чи відбудеться революція в суспільно-політичному сенсі, залежить від нас із вами. Чи зможемо енергію уже третього масового протесту трансформувати в системні політичні реформи, які дозволять нам перетворитися в нову країну? Євромайдан в Україні переросте у справжню революцію, коли влада здійснить реформи», – зазначив пан В’ятрович.
Думку свого колеги розділяє і історик, публіцист Андрій Плахонін, але з доповненням. Він вважає, що немає трьох революцій, є незакінчена одна, тому «українці і збираються час від часу, щоб завершити цю одну революцію, збираються і доводять кожного разу трошки далі – барикади трошки вищі, розмов про реформи більше, і нажаль, жертв також більше». «Євромайдан є особливим ще й тому, що відбувається на фоні інтервенції. І мова не лише про військові події, а про ідеологічну війну проти нашої країни. Спочатку окуповувались мізки людей, а вже потім міста, в яких ці люди живуть», – додав Андрій Плахонін.
