У грудні 2010 року Російська Федерація та Франція підписали контракт на будівництво двох десантних кораблів «Містраль», також відомих як вертольотоносці, і їхню доставку до ВМФ Росії. Це була безпрецедентна угода, зважаючи на традиційно потужний російський вітчизняний оборонно-промисловий комплекс та довготривале військове суперництво між Росією та Заходом у період холодної війни. Це трапилось після участі Чорноморського флоту Російської Федерації у російсько-грузинській війні у 2008 році. В той час нібито більш ліберальний Дмитро Медвєдєв був президентом РФ, та нова адміністрація президента США Барака Обами тільки-но оголосила «перезавантаження» відносин між Росією та Заходом. Були очікування, що Росія заявить про свої демократичні наміри, а західні держави були готові вибачити Росії її «помилки минулого».
Авторитаризм в Росії, переобрання президента Путіна у 2012 році та російська підтримка режиму Башара Аль-Ассада в Сирії, серед інших проблем, швидко зруйнували політику «перезавантаження» в адміністрації Обами. І, нарешті, події весни 2014 року зруйнували доброзичливість між Заходом і Росією. Російська анексія Криму (перша відкрита анексія в Європі після Другої світової війни) і погано прикрита підтримка терористів у Східній Україні призвели до міжнародної ізоляції Росії – Російська Федерація була ганебно виключена з Великої вісімки [G8 – УКМЦ] та західні країни ввели санкції проти російської політичної та бізнес-еліти. Було б логічно, якби французький уряд припинив дію своєї угоди щодо поставки військових кораблів «Містраль».
Реальність, проте, свідчить, що Париж не хоче жертвувати своїми грошима або відносинами з Москвою, які традиційно були приязними з кінця холодної війни. Порушення контракту неминуче призведе до втрати робочих місць, банкрутства або навіть закриття великої кількості підприємств, а також штрафних виплат Москві. Оскільки ці два кораблі були побудовані за спеціальним замовленням та відповідали російським стандартам, їхнє передача військовій базі іншої країни залишається дуже проблематичною.
Тому сьогоднішня позиція Єлисейського Палацу така: кораблі «Містраль» не будуть доставлені до російських портів лише у тому випадку, якщо третій рівень санкцій буде введено проти Росії, що б спричинило повний розрив відносин між Росією та Заходом. Здається, Париж перекладає відповідальність на Брюссель та Вашингтон, бажаючи розділити потенційні втрати, якщо вони готові взяти на себе частину тягаря.
Не секрет, що Росія твердо переконана, що угода відбудеться, оскільки Росія не має військових кораблів такого класу або рівня. Один корабель «Містраль», ймовірно, буде доставлений на Чорноморський флот, який тепер не потребує згоди Києва на переозброєння. Він буде приписаний до окупованого порту в Севастополі, де в один прекрасний день він може взяти участь в бойовій місії проти України.
Сьогодні французький уряд має вибір: або передати «Містралі» до Росії і закрити очі на наслідки, або продемонструвати цілісність і відмовитись від співпраці з країною-агресором. Це є визначальним випробуванням на відданість міжнародному праву та принципам демократії. Зрештою, Франція може залишити «Містралі» собі, передати кораблі ВМС країн НАТО або продати їх Китаю, Індії чи Бразилії. Насамкінець, хоча й мало вірогідно, Франція може навіть віддати кораблі Україні, чиї найбільш дієздатні військово-морські судна були вкрадені Росією після анексії Криму. Якщо Франція порушить свою угоду з Росією, це буде вкрай незручно, затратно та не популярно. Проте, не слід забувати зауваження Черчилля у своєму листі до лорда Мойна: «У зв’язку з нехтуванням нашої оборони і неправильним поводженням по відношенню до німецької проблеми протягом останніх п’яти років, ми, здається, дуже близько до похмурого вибору між Війною і Ганьбою. Мені здається, що ми повинні вибрати Ганьбу, а потім Війна наступить трохи пізніше, на ще більш несприятливих умовах, ніж в даний час».
Французи мають пам’ятати уроки Мюнхенських угод, політику умиротворення, яка призвела до Другої світової війни і ті наслідки, які були після.
