25 серпня, у річницю вторгнення російських військ до України, презентували мозаїку-інсталяцію «Обличчя війни»

25 серпня, у річницю вторгнення російських військ до України, презентували мозаїку-інсталяцію «Обличчя війни»
26 серпня 2015.

25 серпня у галереї М 17 відбулася публічна презентація мозаїки-інсталяції «Обличчя війни», про яку написали практично всі світові ЗМІ. Ще не покинувши майстерню, картина була опублікована у більш ніж 2000 передових виданнях, таких як Guardian, Gerald, Тimes, Wall street Journal та інших. Твір, що викриває брутальність і лицемірство Кремля,  створила  художниця Дарія Марченко для того, що б показати світовій спільноті головного винуватця окупації східної частини України. Дата презентації була обрана не випадково: рівно рік тому регулярні війська Росії вступили на територію Донбасу з військовою технікою, рівно рік тому Україна пережила трагедію в Іловайську.

Відвідувачів запускали до зали по одному. Вони мали можливість, прямуючи по довгому коридору, оточеному колючим дротом та «кривавим» освітленням, розглянути безліч осіб війни в одному єдиному портреті тирана Путіна, президента Росії, який віддав наказ вбивати братський народ. Унікальна мозаїка – інсталяція створена з 5000 гільз, привезених із зони АТО. Портрет тирана має надзвичайну властивість змінювати кольори і вираз обличчя, у залежності від зміни освітлення, і дійсно володіє безліччю характерів. Але навіть настільки багата емоційна амплітуда портрета не відволікає глядача від страшної суті, яку викриває смертоносний металевий матеріал, з якого створена робота.

150825 APU [Art]-032

Художник Дарина Марченко: «Саме Володимир Путін несе відповідальність за війну на Донбасі, порушивши Будапештський меморандум і цинічно створюючи видимість того, що Україна веде війну сама з собою. Коли ми відмовилися від ядерної зброї, під гарантіями безпеки України підписалися Росія, Британія, США. Перед усім світом нам було обіцяно поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. Росія своєю агресією порушила не тільки чинне законодавство нашої країни, а й фундаментальні норми міжнародного права. Фактично, на нас напала країна, яка обіцяла нас захищати. Тому наші хлопці гинуть не тільки за Україну, а й за загальноприйняті поняття про честь і дотримання домовленостей, без яких світові загрожує подальша гонка озброєнь. І саме тому до моєї картини, що викриває брехливість керівників Кремля, світові ЗМІ поставилися з такою уважністю. Така бурхлива реакція визначає рівень обурення світової громадськості та підтримки України світовою спільнотою. »

На виставці зібралися волонтери, громадські діячі, дипломати, представники політичної та культурної еліти. А також друзі художниці, які привозили гільзи з лінії фронту. Дар’я Марченко висловила подяку політику і меценату Олегу Гладковському, який сприяв проведенню даного заходу, що став майданчиком для суспільного діалогу та новою точкою розуміння сучасної історії України.

Крім самої художниці перед пресою виступив герой Іловайської трагедії Юрій Михальський, боєць добровольчого батальйону «Донбас», один з небагатьох, хто вижив і вийшов з оточення, будучи важко пораненим.

Торкнула серце і промова Ірини Геращенко, яка в момент Іловайської трагедії знаходилася в зоні АТО: «25 серпня 2014 російські війська вдерлися в Україну. І почали розстріл наших героїв під Іловайськом. 25 серпня 2015 року російський суд розстріляв російське правосуддя і засудив українських героїв до 20 років таборів… Серпневе загострення Путіна… Зараз ми бачимо обличчя серійного вбивці, викладене з куль, які він рясно надсилає в Україну. Яку б личину не приймало це обличчя – воно назавжди для українців обличчя війни».

Війна, тим чи іншим чином, торкнулася багатьох присутніх тут у залі. Виступаючі говорили по-різному, але майже про одне й те ж саме: про роль впливу культури на миротворчі процеси, про необхідність єднання і згуртованості, які зараз, як ніколи в історії України, необхідні нам для того, що б вистояти перед агресором.

На завершенні вечора Дарина Марченко анонсувала випуск оповідання, яке складається з семи історій: «про мого хлопця, сотника передової барикади на Інститутській; про своїх друзів – творців волонтерського штабу; про кіборга з Донецького аеропорту; про хлопців, що вийшли з Іловайську, про одного з кращих снайперів України … про її подругу, яка зараз на фронті. «Про всіх тих, хто забезпечував мене настільки фатальними «фарбами», і хто бачив «Обличчя війни» набагато ближче, ніж я сама. Про всіх тих, хто жив спокійним життям до того моменту, поки на нас не напали … Я все ще вірю в те, що можна достукатися. І я дуже хочу, аби світ дізнався правду», – зазначила Дарина Марченко.

Поділитися у соцмережах

Twitter