Київ, 9 жовтня 2015 року – Відкриття доступу до реєстрів майнових прав, а також зміна правил фінансування політичних партій кардинально змінять політичну культуру у країні та суттєво обмежать вплив фінансово-промислових груп. Такої точки зору дійшли учасники круглого столу «Відкритість інформації – інструмент деолігархізації і боротьби з корупцією», що відбувся в Українському кризовому медіа-центрі у рамках проекту «Український медіа-центр реформ».
Андрій Бойцун, директор із досліджень Центру економічної стратегії, зазначив, що між ступенем відкритості інформації, доступом до неї пересічних громадян та рівнем добробуту країни є прямий зв’язок: чим заможніша країна, тим більш відкритими є відомості про її громадян, у тому числі й тих, хто обіймає державні посади. «Наша мета – побудувати суспільство, в якому є добробут. Відкритість інформації породжує довіру і відчуття справедливості. А це, у свою чергу, є основою для інвестування грошей в економіку», – підкреслив Андрій Бойцун.
Павло Петренко, міністр юстиції України, підкреслив, що відкритість інформації є запобіжником проти намагання окремих сил звернути демократичні процеси в країні. Ця відкритість покликана захистити людей у владі від впливу із боку фінансово-промислових груп. Відтак законодавчі новації, спрямовані на забезпечення цього принципу відкритості, є революційними. Йдеться про набуття чинності з 6 жовтня 2015 року закону, що відкрив доступ пересічним громадянам до реєстрів майнових прав (нерухомості, транспортних засобів, земельного кадастру). «Будь-яка закритість інформації про державних службовців – це шлях до непрозорих рішень, до залежності влади не від суспільства, а від олігархів. Це добре, коли всі державні службовці є «під прицілом» у громадськості через можливість перевірки інформації про них», – зазначив міністр юстиції України.
Цій меті сприятиме й рішення парламенту про докорінну зміну правил фінансування політичних партій у країні з 2016 року. Йдеться про запровадження фінансування коштом державного бюджету й введення жорсткого контролю над поповненням партійних кас із інших джерел та витрати цих коштів – відповідний законопроект парламент ухвалив у цілому 8 жовтня 2015 року. «Це досвід, притаманний європейським країнам. Скрізь, де його запроваджували, боротьба з корупцією ставала ефективнішою. Якщо ми не фінансуємо політичні партії коштом бюджету, то, фактично, віддаємо їх на поталу олігархам. Коли ж запускаємо гроші з бюджету до політичних кас, то цим кроком ми робимо ментальне перезавантаження, змінюємо свідомість громадян. Бо з цього моменту громадяни можуть і мають слідкувати, як витрачаються партіями фінансові ресурси, адже йдеться про публічні фінанси. Фактично, ми започаткували у суспільстві створення інфраструктури з контролю за політичними фінансами», – прокоментував Сергій Лещенко, народний депутат України.
Іван Пресняков, експерт Центру протидії корупції, пояснив, що наразі, коли журналісти, приміром, відмічають неспівпадіння інформації, наведеної у декларації чиновника з відомостями у реєстрах майнових прав, то це привід лише для скандалу. За умови повноцінної роботи Національного антикорупційного бюро та нової системи декларування статків, яка має запрацювати вже з наступного року, таке неспівпадіння стане приводом для порушення кримінальної справи. «Фактично, йдеться про два склади злочинів – незаконне збагачення та подання неправдивих відомостей. При цьому з 1 квітня 2016 року форма декларації зміниться. Можливостей у державних службовців щось приховати, фактично, не залишиться. Але водночас, й у громадського сектору роботи побільшає – через можливість відслідковувати статки й співставляти з деклараціями чиновників, бо вся ця інформація стане відкритою», – підкреслив експерт.
Зі свого боку Денис Чаплинський, зазначив, що відкритість інформації відкриває можливості з контролю над можновладцями, але реальним інструментом у боротьбі з корупцією вона стане лише за умови активності пересічних громадян. Тож необхідно долучати їх до роботи з реєстрами – як майнових прав, так і декларацій. «Не можна силами 50-100 журналістів, які спеціалізуються на антикорупційній політиці, вирішити це питання. Бо суб’єктами декларування в Україні будуть 700-900 тисяч осіб. Тож треба залучати громадянське суспільство. Заохочувати його, навчати, аби якомога більше людей долучалися до контролю за статками та витратами можновладців. І одним із таких заохочувальних заходів я би вважав відміну плати за отримання інформації з реєстру нерухомості. Крім того, важливо, аби викриття невідповідності у даних, наведених чиновниками, призводили до звільнення цих людей із посад, у тому числі на вищих щаблях влади», – підкреслив громадський діяч.
Деолігархізації країни сприятиме й прозора і відкрита робота регуляторів, насамперед тих, що слідкують за дотриманням чесних правил гри та розвитком конкуренції. Юрій Терентьєв, голова Антимонопольного комітету України, підкреслив, що найефективніший інструмент у боротьбі з корупцією є прозорість й відкрита комунікація з учасниками ринку. «Я особисто зобов’язав усіх державних уповноважених налагодити постійну комунікацію з суб’єктами на відповідних ринках. Потрібно отримувати інформацію «з перших рук» про порушення, а також доносити позицію АМКУ, аби виправляти порушення якомога раніше. Для АМКУ прозорість діяльності є як завданням, яке ми виконуємо повсякчасно, так і фундаментальним принципом», – підкреслив голова АМКУ.
Зокрема, він нагадав, що АМКУ разом із депутатами ініціювали внесення відповідних змін до законодавства. До моменту їхнього ухвалення парламентом АМКУ керується у своїй роботі запропонованими новаціями у якості рекомендаційних і закликає вдатися до аналогічних дій й бізнес.
