Київ, 12 листопада 2015 року – Представники громадських організацій, які працюють з питаннями переселенців в Україні, провели моніторинг модульних містечок для переселенців у Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Павлограді, Запоріжжі та Нікополі. Однією з цілей моніторингу було з’ясувати, чи насправді місця компактного проживання (МКП) спричиняють явище «соціальної інвалідності», коли людина перестає адаптуватися до нових умов та самостійно себе забезпечувати. Після проведення дослідження є підстави вважати, що фактором, який спричиняє це явище є конкуренція за гуманітарну допомогу, яка іноді виникає у цьому середовищі. “Під час переїзду гуманітарна допомога була умовою виживання для деяких людей, але з того часу пройшов певний період, який дозволив би людям шукати роботу та самостійно ставати на ноги. Це не означає, що потрібно відмовитись від гуманітарної допомоги, так як багато людей дійсно її потребують, але потрібно переглянути принципи її надання. Вирішенням цієї проблеми може стати, наприклад, адресна допомога на засадах кейс-менеджменту або допомога націлена на довгострокову перспективу”, – розповіла Ольга Івкіна, координатор контактного центру Ресурсного Центру, під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
За словами Ігоря Мороза, аналітика Ресурсного Центру для допомоги вимушеним переселенцям, результати дослідження показали, що наразі усі модульні містечка заповнені лише на 68% та більшість мешканців МКП загалом задоволені своїми умовами проживання. На даному етапі 52% респондентів заявили, що співвідношення їх зарплати та оренди на житло не дозволяє їм виселитись з цих містечок і самостійно орендувати житло. Також 10% заявили про те, що їх житло повністю зруйновано, та 12% сказали, що вони бояться повертатись назад додому, тому що на їх територіях знаходяться зараз так звані “ДНР” та “ЛНР”, а 20% просто не хочуть повертатись на ті території, де зараз проводяться бойові дії. 60-70%, які проживають у цих містечках заявили, що якоїсь дискримінації з боку місцевих жителів чи державних органів вони на собі не відчули.
Велика частина проживаючих у МКП відноситься до соціально-незахищених категорій населення – це пенсіонери, інваліди, самотні батьки з маленькими дітьми. Кількість працездатного населення в МКП складає менше половини від загального числа проживаючих, серед них дуже високий відсоток жінок з маленькими дітьми, які перебувають у декретній відпустці. За результатами дослідження, частина жителів МКП протягом 6 і більше місяців не можуть знайти роботу, інша частина вважає, що роботу можна знайти досить швидко, якщо шукати не надто кваліфіковану роботу, не звертаючи уваги на рівень зарплати. Ще одна частина людей вважає, що на пошук достатньо спеціалізованої роботи і кращої зарплати може знадобитися 2-3 місяці. «Дуже часто виправдовують неуспішний пошук зовнішніми факторами, наприклад, тим, що роботодавці схильні наймати місцевих та віддають перевагу молодим людям, не розглядаючи ВПО. При цьому більше половини опитаних зазначають готовність працювати над підвищенням своєї кваліфікації та готові працювати з психологами і соціальними працівниками», – зазначила Ольга Семенова, координатор Центру зайнятості вільних людей.
За результатами моніторингу, частина людей у МКП мають серйозні труднощі з адаптацією та потребують додаткової соціальної і психологічної допомоги, яка має складатись з чіткого плану та має включати дослідження загальної проблематики та унікальних проблем кожної родини. “Також дуже важливо дбати про те, щоб люди, які перебувають у МКП не були замкнені у цьому просторі, щоб їхнє спілкування не обмежувалось тільки спілкуванням з сусідами і відвідуванням роботи, важливо їх залучати до загально-міських заходів та до якоїсь активної діяльності. Для того, щоб все це було можливо забезпечити важливо, щоб державні структури брали на себе за це відповідальність”, – зауважила Тетяна Сіренко, експерт Центра допомоги «Право на Здоров’я».
