Київ, 15 січня 2016 року – «Італія – найбільш проросійська країна Європи. Російський вплив і російська пропаганда тут сильні, що пояснюється рядом історичних та політичних чинників», – пояснює італійський журналіст Мауро Воерціо під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. Одним з факторів, який грає на руку російській пропаганді, є те, що найбільші італійські телеканали і друковані засоби масової інформації зазвичай не мають власних кореспондентів, які б базувалися в Україні постійно. Замість цього, каже Воерціо, «коли телеканалу потрібно дати інформацію про Україну, він використовує репортера з Москви».
Говорячи про історичні передумови, які сприяють розповсюдженню російської дезінформації в Італії, Воерціо згадує італо-російську мережу зв’язків і фінансування, сформовану на базі колишньої комуністичної партії Італії. «Італія була головною країною Європи, де комуністична партія була сильною, всі лідери комуністичної партії Італії навчалися в Москві», – розповідає Воерціо, додаючи, що «великий потік грошей надходив таким чином до Італії з Москви». У теперішній Італії зв’язки з Росією підтримуються на рівні регіонів через так звані культурні асоціації, розповідає журналіст. Протягом останніх двох років засновано цілий ряд культурних асоціацій, які складаються із двох частин. Перша – відповідно до регіону, де вони діють, друга – зазначення Росії. Наприклад, «Ломбардія – Росія», «П’ємонт – Росія». «У кожному регіоні є така асоціація, у кожній такій асоціації є один представник Росії, наприклад, директор, і один політик з італійської правої партії, наприклад, з «Лега норд» (Lega Nord) чи «Форца Італія» (Forza Italia),» – пояснює Воерціо. «У моєму регіоні, П’ємонті, наприклад, президентом такої асоціації є Александр Дугін,» – додає Воерціо.
За словами Воерціо, у політичному житті Італії, прем’єр-міністр Маттео Ренці та Демократична партія, яку він очолює, підтримують консолідовану позицію Європи стосовно України. Проте політичні опоненти, «які виступають проти ідеї об’єднаної Європи, використовують тему Росії, щоб робити політику проти Європи», – зазначає журналіст. Серед таких партій – «Форца Італія» (Forza Italia), Рух «П’ять зірок» (Movimento 5 Stelle).
Це також має свої наслідки і для медійного простору, вважає Воерціо, адже «80% видань знаходяться у руках партій і політиків, які є проросійськими». Мауро цитує нещодавній приклад італійського геополітичного онлайн-видання «Limes», яке позначило Крим на мапі російською територією і на апелювання українського посольства в Італії дало відповідь, що таке позначення відображає актуальний стан речей. Видання фінансується італійською нафтогазовою компанією ENI.
На думку журналіста, протистояти російській пропаганді в Італії можливо двома основними шляхами. Перший – необхідно консолідувати зусилля європейських журналістів, які пишуть про Україну. Подібно до того, як російські пропагандистські матеріали отримують перші позиції в Інтернеті завдяки великій кількості кліків і поширень від тролів. Взаємодія між журналістами, забезпечить перші позиції правдивим новинам про Україну в кожній з європейських країн. На думку Мауро Воерціо, розвиток культури і туризму є ключовим аспектом у боротьбі проти російської пропаганди. Європа має знати про українську культуру, «якщо у вас є культура, у вас є країна, є історія. Це найкращий метод сказати: «у нас є власна культура, ми не росіяни», – каже Воерціо. У той же час, завдяки туризму люди матимуть змогу побачити на власні очі, що «немає ніяких нацистів, які вбивають людей на вулицях», як це стверджує пропаганда. «Повернувшись додому і почувши пропаганду по ТВ, вони сміятимуться, адже сила пропаганди в необізнаності людей», – акцентував Мауро Воерціо.
Журналіст Мауро Воерціо був на Майдані від його початку, написав книгу «Ангели Майдану», «щоб пояснити італійцям, що відбулося на площі, тому що інформація, яку вони мали в Італії, була зовсім іншою». Коли розпочалася війна на сході, Мауро почав робити відео-матеріали і створив власний youtube-канал. Наразі журналіст працює над документальним фільмом «Майдан – два роки потому», основою якого є інтерв’ю з учасниками Майдану під час подій і зараз.
