Основні правові інструменти  захисту культурних цінностей на окупованих територіях – Гаазька конвенція і моніторингова місія ЮНЕСКО  – урядовці, експерти

WATCH IN ENGLISH

Київ, 21 червня 2016 року – Уроки окупації Донбасу та Криму мають стати основою для напрацювання чіткого алгоритму дій для музейників на випадок війни або масових заворушень. Це має включати налагодження адекватної комунікації між музеями та відповідальними органами влади на усіх рівнях, відповідний інструктаж працівників музеїв та військових, а також інвентаризацію культурних цінностей та впорядкування реєстрів. Першочергове завдання на даний момент – запустити міжнародні механізми захисту культурної спадщини на окупованих територіях. Насамперед важливо ратифікувати 2-й протокол до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Потрібно звернутися до ЮНЕСКО із проханням внести найвидатніші пам’ятки Криму у список об’єктів всесвітньої спадщини, що перебувають під загрозою, щоб запустити механізм міжнародної моніторингової місії. Про це  заявили представники експертного середовища, Міністерства культури України та Міністерства закордонних справ України під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.

За даними реєстрів Мінкульту кількість культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях значно перевищує раніше заявлені цифри – 70 музеїв та близько 2 мільйонів об’єктів культурної спадщини. «За останньою інформацією, у нас 82 музеї тільки на території АРК і 17 у Севастополі, тобто, загалом 99 музеїв. І відповідно 24 і 23 музеї у Донецькій та Луганській області за лінією вогню», – повідомив Василь Рожко, начальник Управління музейної справи та культурних цінностей Міністерства культури України. Наразі є ризик, що культурні пам’ятки із Криму та Донбасу незаконно вивозитимуть до Росії або інших країн. Одне із завдань України зараз – закликати міжнародну спільноту не співпрацювати із російськими музеями, які намагатимуться експонувати їх за кордоном як власну культурну спадщину.

Основні правові інструменти, якими могла б скористатися Україна, – це Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, а також моніторингова місія ЮНЕСКО до пам’яток, що перебувають під загрозою знищення. Це питання необхідно підняти на 40-й сесії Комітету світової спадщини ЮНЕСКО, що розпочнеться 10 липня у Стамбулі. «Сподіваюся, що ми нарешті внесемо до цього списку і Херсонес Таврійський, і бодай один інший об’єкт на території АРК. Таким знаковим об’єктом, зокрема, є ансамбль пам’яток та культурний ландшафт Ханського палацу у Бахчисараї», – зазначив Микола Яковина, колишній президент Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS), голова Українського національного комітету Міжнародного Блакитного Щита (ICBS).

Сергій Рева, Посол з особливих доручень з питань ЮНЕСКО Міністерства закордонних справ України, зазначив, що направлення у Крим моніторингової місії є одним із пріоритетних завдань. Україна вже підготувала доповідь про ситуацію із Херсонесом. «На нашу думку, така місія не повинна обмежуватися лише Херсонесом. Ми виступаємо за те, щоб це була комплексна моніторингова місія, яка складалася б із представників Секретаріату ЮНЕСКО, конвенційних органів і зацікавлених країн-членів,  у тому числі України», – пояснив він. «Не в наших інтересах, щоб це була тимчасова короткострокова місія, яка має обмежений мандат і може відвідати тільки ті місця, куди їх приведуть росіяни. Під час таких візитів вони побачать ту реальність, яку їм хочуть показати», – наголосив Сергій Петухов, заступник міністра юстиції України з питань євроінтеграції .

Також необхідно ратифікувати 2-й протокол до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, ухвалений ще у 1999 році. Він передбачає, серед іншого, персональну кримінальну відповідальність за нелегітимні дії стосовно культурних цінностей. Їхнє пошкодження кваліфікується як військовий злочин. Микола Яковина зазначив, що згідно з планом роботи Національної комісії ЮНЕСКО на поточний рік, цей документ має бути ратифікований до серпня, проте є побоювання, що він взагалі не потрапить до порядку денного Верховної Ради.

Ще один інструмент впливу – облік фактів викрадення, пошкодження або знищення культурних пам’яток у Криму та відкриття відповідних кримінальних проваджень, наголосив Сергій Пєтухов. У перспективі це дозволить притягти винних до відповідальності. Крім того, можливо збирати належну доказову базу і добиватися впровадження персональних санкцій проти таких осіб, як, наприклад, генеральний директор Ермітажу, який відкрито заявив, що музей отримав поповнення у результаті розкопок у Криму, що є незаконним згідно з нормами міжнародного права. «Якщо тримати ці питання на поряду денному, можливо, ми будемо більш ефективними, піднімаючи ці питання на міжнародному рівні», – зазначив заступник міністра юстиції України. Варто також звертатися до суду у третіх країнах, якщо пам’ятки з тимчасово окупованих територій опиняться у їхній юрисдикції.

Стосовно роботи на національному рівні, необхідно продовжувати інвентаризацію культурних пам’яток та налагодити  системну комунікацію між усіма відповідальними органами. Саме відсутність цих двох факторів значною мірою призвела до того, що у 2014 році усі дії були невчасними та нескоординованими. Це бажано робити вже сьогодні, тому що ситуація у зоні АТО може розвиватися абсолютно непередбачувано. «Зараз у нас є контакт із більш ніж 2 тисячами музеїв у 16 областях, але цього недостатньо, тому що загалом їх понад 12 тисяч», – зазначив Василь Рожко. Найближчим часом оприлюднять список цінностей, що були викрадені на Донбасі у період окупації. «Це допоможе не лише спецслужбам, але й меценатам – щоб розуміти, що вони не мають справи з крадіжкою», – зазначив він.

Фахівці, які до початку АТО працювали на сході, зауважили, що ситуація у музеях на непідконтрольних територіях не викликає серйозної стурбованості. За інформацією Галини Чумак, колишнього директора Донецького обласного художнього музею, нині помічника генерального директора Національного художнього музею України, із Донецького та Горлівського музеїв експонати не вивозилися. «Я сьогодні абсолютно спокійна за свій музей, – зазначила вона. – Сьогодні треба ставити питання, як зберегти ті експонати, які знаходяться на вільній території України».

Нагальною необхідністю є навчання військових щодо того, як мінімізувати шкоду для культурної спадщини у зоні бойових дій. «Ми вже нарахували понад 10 курганів на території Донецької області, які поруйновані вже нашими військовими. Зрозуміло, що їм не до цього, але це також проблема», – зазначив Юрій Полідович, провідний науковий співробітник Музею історичних коштовностей України, колишній співробітник Донецького обласного краєзнавчого музею. Слід розглянути можливість нанесення таких об’єктів на оперативні карти для Збройних сил України та створення у ЗСУ підрозділу із експертів у галузі культурної спадщини, за прикладом НАТО, які інструктуватимуть військових щодо вибору позицій, запропонував Ігор Пошивайло, директор «Меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції гідності».  «Ми вже створили гральні карти для військових, де прописані базові алгоритми, які допоможуть зберегти елементи культурної спадщини»,  – додав він. Крім того, необхідно евакуювати цінності, що знаходяться у прифронтовій зоні,  наголосив Максим Стрихар, співробітник національного заповідника «Софія Київська». Це, зокрема, фонд музею грецької культури у Гранітному. Цим могли б займатися офіцери військово-цивільної співпраці.