Київ, 24 червня 2016 року – Україні необхідно створити систему, яка б ефективно розслідувала випадки катувань та іншого нелюдського поводження з людьми. Така система має не тільки притягати до відповідальності, але й запобігати вчиненню подібних правопорушень у майбутньому. Про це під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі заявив Микола Гнатовський, президент Європейського комітету із запобігання катуванням, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. «Україна є серед держав з низькою правовою культурою, з відсутністю базових уявлення про права людини та її гідність з боку силових органів. […] Але саме людина та її гідність мають бути в основі діяльності держави», – вважає пан Гнатовський. Він зазначив, що в Україні непогане законодавство, проте цього замало, необхідно виконати кілька кроків. Має бути чіткий сигнал від Глави держави та очільників силових відомств, що жоден випадок неналежного поводження з людьми не буде толеруватися. Необхідно створити ефективний механізм розслідування та, головне, проводити відповідне навчання людей, які взаємодіють із затриманими.
Максим Буткевич, монітор Незалежного превентивного механізму, голова правління ГО «Без кордонів», наголосив, що важливо також дивитися, у яких умовах тримають людей, бо вони можуть завдати сильних страждань, але при цьому не залишають слідів. «Мова йде про місця, куди людину вміщують, її перебування там чітко регламентоване, і покинути самовільно його вона не може. Це не тільки заклади МВС, але і заклади МОЗ, де у кімнатах нема повітря, освітлення та не дотримуються гігієнічні умови. Те ж саме стосується перебування у транзитній зоні аеропорту», – пояснив експерт. Він зазначив, що зазвичай держава виправдовує таку поведінку, яка принижує гідність відсутністю грошей та можливостей надати кращі умови утримання.
Геннадій Токарєв, адвокат Харківської правозахисної групи, навів данні, згідно з якими, зараз є 17 справ Європейського суду з прав людини проти України щодо катувань та іншого неналежного поводження. До них відносяться також справи щодо жінок і дітей. «Найбільша проблема – для більшості громадян – це взагалі не проблема. Третина навіть виправдовує катування у певних випадках. Якщо ми спросимо, чи можна катувати людину за вчинення терористичного акту, то 100% скажуть, що можна. Ця проблема буде існувати, поки є таке ставлення. Якщо ми вважаємо, що це норма, ми даємо дозвіл катувати нас, або наших дітей чи близьких, якщо ми опинимось у подібній ситуації», – заявив Юрій Бєлоусов, голова правління ГО «Експертний центр з прав людини».
Оксана Покальчук, виконавчий директор «Amnesty International» в Україні наголосила, що нагальним є створення Державного Бюро Розслідування. «Для нас це надія, що система зміниться. Раніше будь-які спроби вплинути на Генпрокуратуру, розслідування, навчання, контроль були безрезультатними. Важливо те, хто буде керувати Бюро, хто буде заступниками, як будуть відбирати кадри – від цього залежить майбутнє наше та наших дій. Ніхто не застрахований від того, що до нього застосують тортури», – вважає пані Покальчук.
Журналіст Артем Чапай розповів, що сам став жертвою катувань з боку правоохоронних органів. Його затримали, коли він робив репортаж у Харківській області 3 червня 2014 року. «Били кілька годин до стану ступору та допитували, хто тебе завербував, на кого ти працюєш. Найстрашніше – це психологічний момент: погрожували застосувати «середньовічні тортури», стріляли над вухом, погрожували розстріляти. Тримали у машині, вкритій брезентом, вночі було неможливо заснути через холод», – розповів він. Після звільнення Артем Чапай написав статтю, почалося певне розслідування, проте Міноборони та СБУ «стали вказувати один на одного», результатів зараз немає.
