Київ, 5 липня 2016 року – У вересні 2016 року експертна громада планує презентувати «Гід із декомунізації». Він є спробою вирішити ті проблеми з перебігом закону про декомунізацію, які наразі є в Україні. Експерти планують детально розглянути питання термінології, законодавства, розподілу компетенції між органами державної влади, участі місцевої громади, а також особливостей декомунізації у різних галузях. Про це заявила Владислава Осьмак, керівник Центру урбаністичних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія» під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. Вона зазначила, що така ініціативна стала реакцією на те, як українське суспільство сприймає процес декомунізації. «Непродуктивно мислити у рамках реваншизму, продуктивно мислити у рамках спільного творення, коли сторони принаймні слухають один одного, починається рух в правильному напрямку», – зазначила Світлана Шліпченко, керівник наукових програм Центру урбаністичних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія». Вона наголосила, що важливо розуміти, що робити після умовного «знесення пам’ятника». «Нам потрібно не воювати з символами, а переосмислювати нашу територію мешкання. У нас було 25 років на переосмислення свого минулого, але багато хто не хотів цього робити. Це болючий процес і він вимагає потужної інформаційної кампанії», – переконана пані Шліпченко. Пані Шліпченко пояснила, що людям необхідно пояснювати ту чи іншу зміну, як, наприклад, перейменування населеного пункту, та риторику, яка була за старою назвою та буде за новою.
Вона провела паралелі між процесом декомунізації в Україні та денацифікації в Німеччині та пояснила, що в історії останньої був Нюрнберзький процес, який легітимізував такий крок. Тому неможливо зараз уявити, аби в Німеччині хтось споруджував пам’ятники Гітлеру. Втім, в Україні ніхто офіційно не визнавав радянський режим злочинним.
Леонід Марущак, куратор Мистецького напрямку Українського кризового медіа-центру, наголосив, що процес декомунізації необхідно повернути в правове русло. «Декомунізація має відбуватися у відповідності з законом [Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки]. Якщо написано «демонтаж», то він має робитися експертно та кваліфіковано», – зазначив він. Леонід Марущак також закликав говорити про мистецькі об’єкти, а не символи та не забувати про необхідність збереження культурної спадщини, особливо в умовах декомунізації, коли багато таких об’єктів бездумно знищуються. На його думку, необхідно змінювати риторику з «радянського монументального мистецтва на українське мистецтво радянського періоду». «В процесі декомунізації ми часто забуваємо, наскільки важливим був процес формування українського монументального мистецтва, і хто займався формуванням цього виду мистецтва у той час», – переконаний куратор Мистецького напрямку УКМЦ.
Леся Гасиджак, керівник інформативно-аналітичного відділу ГО «Центр розвитку музейної справи», зазначила, що музеї сьогодні залякані, бо не вміють читати закони, і не можуть розібратися у самому процесі декомунізації, його методиці та наслідках. На думку Анастасії Чередниченко, головного редактора журналу «Музейний простір», ГО «Центр розвиток музейної справи», головне для музеїв сьогодні – правильно інтерпретувати свої колекції, адже неможливо просто викидати предмети з музейних колекцій.
«Протягом радянського періоду нам насаджували опереткову «українськість». Якщо розібратися, то всередині деяких патріотів той самий совок. Вони руйнують матеріальні речі, а не те, що треба руйнувати насправді», – вважає Оксана Ременяка, завідувач відділу мистецтва новітніх технологій Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України.
