Київ, 29 серпня 2016 року – Коли мова йде про мурали як явище, то воно має розглядатися у двох напрямках – з точки зору мистецтва, а саме морально-етичний аспект питання, та об’єкту публічного простору. На цьому під час круглого столу в Українському кризовому медіа-центрі наголосила Євгенія Моляр, мистецтвознавиця. Більшість вже існуючих в Києві, зокрема, муралів Євгенія назвала «заказухою», тобто тим, що замовлено певними політичними або бізнес-колами.
«Багато з муралів є прикладом абсолютної відсутності смаку та художньої майстерності», – висловила свою особисту думку Лізавета Герман, мистецтвознавиця, незалежна куратора. Дуже часто спостерігається невідповідність зображення муралу існуючому архітектурному ансамблю. Також Лізавета Герман зазначила, що дуже часто будівлі, які офіційно є культурною спадщиною, знаходяться у вкрай занедбаному стані, і це мало кого хвилює.
Лев Шевченко, дослідник архітектури, журналіст зосередив свою увагу на муралізації так званих «сірих» спальних районів Києва. «В кінці 70-х – на початку 90-х років будівництво було досить продуманим», – зазначив він. А новий яскравий мурал може дисонувати з існуючою архітектурою мікрорайону. Таким чином, відбувається підміна поняття, видаючи створення чергового муралу за благоустрій міста. Олександр Бурлака, архітектор, в свою чергу, зазначив, що «несприйняття муралів серед архітекторів, є мабуть, найбільше», а малюнки на будинках 60-х – 70-х років нівелює їх естетичну значущість. Також при створенні муралів має бути план, узгоджений з жителями, наприклад, мікрорайону, в якому планується мурал, але їх, к правило, ніхто не питає.
Андрій Зоін, організатор фестивалю «Respublica» розповів про досвід Кам’янця-Подільського. Ініціатори створення муралів на околицях міста не звертались за матеріальною допомогою, і втілювали свої проекти самотужки. Наразі їх налічується 50. Завдяки муралам ініціатори розширили туристичну межу за ворота вже давно відомої фортеці. Для міста мурали стали поштовхом до розвитку урбаністичної освіти пересічного жителя. «На сьогоднішній день ми зробили новий тур вихідного дня спальними районами міста», – розповів він.
Яніна Гаврилова та Наталія Пирогова, співробітниці ГО «Всеукраїнська асоціація гідів» також розповіли, як мурали Києва створюють привід для нових туристичних маршрутів. Адже при оглядовій екскурсії неможливо не звернути увагу на яскраві картини на стінах міста, а отже є потреба вивчати їх. Здебільшого екскурсоводу звертаються до першоджерела, тобто автора муралу. З цією метою були організовані навчальні прогулянки місцями скупчення муралів для гідів.
Анастасія Сладкова, начальник відділу урбаністики Львівського комунального підприємства Інститут просторового розвитку розповіла про один із прикладів вуличного мистецтва у Львові – вірші на стінах, що гармоніюють із загальним настроєм міста та не викликають архітектурного дисонансу, хоча починалось все як «партизанщина» (посміхається – прим. УКМЦ).
Про впровадження у Вінниці шляхів створення муралів розповів Олександр Нікітюк, голова ГО «Лабораторія актуальної творчості», куратор мурал арт проекту «Vin Art City», що саме працює над створенням муралу у своєму місті. Таким чином, на веб-сайті міськради розміщуються пропозиції потенційних проектів, щодо яких можна висловити свою думку. Також працює експертна рада, до складу якої входять митці, архітектори та інші експерти, які мають відповідні знання та досвід вирішення таких важливих для громадського простору питань. «Вінницький мурал-арт дуже відрізняється від робіт інших міст. […] Ми підходимо дуже тонко (про вписання муралів в існуюче середовище – прим. УКМЦ)», – зазначив Олександр Нікітюк.
Таким чином, створення муралів у містах України має бути продуманим, узгоджений в форматі влада – митці – громада – експерти, а усвідомлення моменту «чому і навіщо?», вирішальним при нанесенні чергового малюнку на фасаді багатоповерхівки. Зі слів модератора Ольги Гончар, метою дискусії було зібрати експертне коло для обговорення явища муралів, які чи не кожного дня з’являються на стінах будівель українських міст: Києва, Львова, Вінниці, Івано-Франківська, Кам’янця–Подільського та інших.
