United People – це унікальний для української сцени колектив, який працює у жанрі Neo A Capella: кожна із 5 учасниць імітує голосом різні інструменти, створюючи неповторні музичні образи. В аранжуваннях авторських композицій, українських народних пісень та каверів дівчата поєднують джазові гармонії, soul і фанкові рифи. У 2016 році за версією А Capella Battle став найкращою українською командою у жанрі A Capella, а також отримав спеціальну премію за кращі аранжування. В інтерв’ю Українському кризовому медіа-центру учасниці United People розповіли про нещодавній тур до Китаю і про те, як поєднання багатогранних музичних смаків допомагає творити оригінальну музику.
– Як виникла ваша назва?
Олександра: Починався колектив із нас із Машою. Ми хотіли обрати щось нейтральне, але щоб не було асоціації із стереотипною girl band із назвою, яка не має змісту. Ми хотіли обрати щось відповідне до нашого духу, до того, що ми робимо. Ця назва означає, що різні люди зібралися разом для того, щоб робити музику.
Марія Тітова: Ми тоді готувалися до якогось дитячого конкурсу і нам потрібна була назва. Ми просто подумали про самих себе – хто ми є.
– Як ви почали працювати разом?
Марія Тітова: Ми просто навчалися у музичній школі, то було ще у 2009 році. Спочатку наш ансамбль співав не acapella – ми співали джазові стандарти під супровід фортепіано.
– Коли відбувся ваш перший виступ? Яка це була пісня і де це було?
Олександра: Окрім джазових стандартів, ми одразу виконували авторський матеріал. У нас була пісня, яку написав наш директор, Олексій Прищенков, який пише аранжування. Цю пісню, «Чарівна царівна», ми співали на дитячому конкурсі. Вона десь є у відеозаписах.
– На якому етапі приєдналися ще три дівчини? Чиє це було рішення?
Настя: Я абсолютно випадково потрапила у цей колектив 6 років тому. Я тоді приїхала з іншого міста після іншого колективу, і мене запросили послухати United People. Тоді одна з дівчат, які співали, мала піти через певні обставини. Прийшла я зі своїм низьким голосом, заспівала декілька пісень – смішно, трохи сором΄язливо. А через тиждень ми вже записали три пісні.
Олександра: І так Настя перетворилася з високого голосу на бас. Взагалі від природи у неї дуже високий голос.
Маша: Я приїхала з Донецька. Я мріяла потрапити сюди і мені довелося для цього багато попрацювати. Тепер я щаслива, що можу разом з цими талановитими дівчатами ділитися музикою.
Ольга: Я одного разу їхала зі Львова, з Альфа-джаз фесту і отримала у соцмережі повідомлення від Насті, чи не хочу прийти, послухати, що там і як. Коли я тільки прийшла, спочатку нічого не розуміла, тому що у мене трохи інша освіта. Я займаюся джазовою музикою, тим більше, я піаністка, а тут – акапельна музика. Але потім у нас змінився репертуар, стало більше джазових прийомів, і для мене це стало дуже близьким.
– Ви вчилися лише у звичайній «семирічці», чи потім була ще якась музична освіта?
Марія Тітова: Після музичної школи я вчилася в училищі ім. Глієра (прим. Київський інституту музики ім. Глієра), зараз продовжую – у Національній музичній академії ім. П. Чайковського. Але як музикознавець, не вокалістка.
Олександра: Я закінчила музичну школу за класом фортепіано, співати почала досить пізно. Я вступила до інституту ім. Глієра на факультет джазового вокалу.
Настя: У мене перша спеціальність – теорія музики, зараз – джазовий вокал в Інституті музики ім. Глієра.
Ольга: Я закінчила Чернігівське музичне училище. Там я навчалася як джазова піаністка, а потім вирішила, що це не зовсім моє, і перейшла на джазовий вокал.
Марія Савенко: Я – магістр прикладної лінгвістики і дуже люблю свою спеціальність, а співаю із раннього дитинства, тому що дуже люблю це.
– Чи вчили вас в інституті працювати в ансамблі, продумувати аранжування, імітувати голосом інструменти?
Олександра: Цьому нас вчив тільки наш директор, звідси ми все знаємо.
Ольга: Він якраз із тих педагогів, які вміють донести, як зробити так, щоб музика «ожила». Це людина з величезним талантом.
Настя: І він добре знається на тому, кому яку партію дати, що у кого краще прозвучить.
Марія Тітова: Думаю, ще одна причина, чому у нас все вийшло – це дуже жорстка дисципліна. Репетиції постійно, перед концентом – щодня, зазвичай – чотири рази на тиждень, по дві з половиною години.
Настя: Зараз ми ще студенти, і працюємо, і гастролюємо. Намагаємося все поєднувати.
– Скільки у вас всього пісень? Скільки із них ваших, скільки каверів?
Настя: Ми не рахували, але 40 вже є, а може і більше. Намагаємося робити більший акцент на авторську музику. Це дуже важливо – розвивати щось своє, показувати своє бачення. Ми любимо, крім усього, українські пісні. Наш минулий концерт мав хештег «народне – модне». Кавери теж є, але це не часто, just for fun. Ми намагаємося не просто переспівувати, а додавати щось своє, для того, щоб відрізнятися від інших.
Олександра: Ми зараз готуємося до запису власного альбому. Зараз думаємо над концепцією – чи це будуть лише авторські пісні, чи різні композиції. Звісно, хочеться робити авторську музику, але у нашому жанрі потрібно бути багатогранними.
Марія Савенко: Щодо каверів, у нас є кавери не лише англійською мовою, а ще й китайською та індійською. Це дуже цікаво. Коли йде робота над новою піснею, ми занурюємося в іншу культуру. Хочеш чи ні, а треба вивчити не просто слова, а й вимову, дізнатися, про що воно. Ми спілкуємося із китайцями та індусами, вони нам допомагають розібратися.
– До речі, про Китай. Я чув, що ви були у Пекіні на China International Choir Festival.
Олександра: Це було влітку, у липні-серпні. Це був дійсно грандіозний фестиваль багатоголосної музики. Там були хори і такі акапельні колективи як ми. Це був міжнародний фестиваль, там найяскравіші представники 44 країни світу – Конго, Пакистану, Угорщини, Ізраїлю… Ми представляли Україну. Були учасники конкурсної програми, а ми були запрошені як гості. Це відбувалося у залі на 10 тисяч місць – найбільшому залі Пекіну, де проводяться зібрання Комуністичної партії. Це був наш перший виступ у такому залі. Організація була також на дуже високому рівні, ми були у захваті.
Олександра: Там ще були наші колеги з Америки, Ball in the House, хлопці із Франції, OMMM. У нас був невеликий тур разом, ми виступали в одних залах. Іноді це були сольні, іноді спільні концерти.
Марія Тітова: Особисто мені було приємно, що окрім пісень китайською мовою, ми виконували обробки наших українських пісень. Дуже приємно було, коли люди потім підходили і казали, що вони чарівні, розпитували, про що вони. До речі, український блок – найбільший у нашій програмі.
– Які гурти вас сформували як музикантів?
Настя: Ми всі – один колектив, але слухаємо різну музику. Нещодавна була на концерті Еріка Труфаза, це дуже крутий французький трубач. Люблю Go Go Pinguin, Glass – сучасну музику, щось трохи в нео-соулі. Звичайно, музика, яка нас оточує, дуже впливає на нас, ми звідти беремо щось для себе.
Ольга: Я останнім часом звертаюся до музики, яка дає якесь особливе відчуття, у якій є дихання. Для мене це old school – традиційний джаз. Bill Evans мені дуже зайшов. Є люди, які грають так, мов розмовляють, тільки на інструментах. Я таке люблю.
Марія Савенко: Я люблю джаз, фанк, R’n’B, дуже люблю Beyonce, українську музику. Але моя найулюбленіша музика – саундтреки до мультфільмів Діснея. І Джамала вражає.
Олександра: Я за життя переслухала, мабуть, всі можливі напрямки. Нещодавно переслуховувала свій улюблений альбом, the Miseducation of Lauryn Hill, це моя улюблена співачка. В основному слухаю хіп-хоп, R’n’B і джаз. Ми маємо різні смаки, але це і робить наш колектив багатогранним – кожен привносить своє бачення музики у нашу музику.
Марія Тітова: Зараз я фанат сучасної академічної музики і постійно слухаю американського композитора Стіва Райха. Це унікальний композитор-мінімаліст. Люблю також український фольклор в автентичному виконанні.
– Наскільки з плином часу змінюється ваша вокальна техніка?
Марія: Ти змінюєшся і ростеш залежно від того, скільки задач стоїть перед тобою. Новий матеріал завжди цього потребує. Якщо сьогодні ти думаєш, що ти крутий, через три місяці повертаєшся до думки «що це було, я не можу це слухати».
Ольга: Просто нас тут шестеро перфекціоністів.
– На вашу думку, в чому фішка вашого колективу?
Марія Савенко: Ми не боїмося робити авторську музику, яка не схожа на іншу. Тут інші аранжування, і навряд чи хтось бачив дівчину-бітбокс, бас або трубу? Це відрізняє наш матеріал і наш підхід.
Настя: Ми віримо у те, що ми робимо, і отримуємо від цього кайф. Ми додаємо багато сучасного в acapella. Я не бачила таких колективів в Україні.
– Де вас зазвичай можна почути?
Олександра: Ми з΄являємося на різних фестивалях. Ц і джазові фестивалі, і різні свята, але робимо акценти на сольні концерти, які ми організовуємо самостійно. У нас вже був досвід невеличких турів по Україні – ми були у Львові, Харкові, Дніпропетровську, Тернополі, Вінниці, Черкасах.
– Коли ваш найближчий концерт?
Олександра: 15 листопада, у Carribean Club. Тож запрошуємо усіх.
Розмовляв Валентин Пугачов, ведучий проекту Українського кризового медіа-центру «Слухай Україну»
