В Україні вийшов короткометражний фільм «Штампи» – фільм-роздум про моральний стан українців-мешканців «безликих» індустріальних міст на прикладі Маріуполя. Це перша робота молодого маріупольського режисера Сергія Дороговцева. Про авторський задум «Штампів» і подальші плани режисер розповів під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі у рамках проекту «Речник мирного життя», що здійснюється за підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
За словами автора, фільм задумали як першу «трамплінну» роботу, на яку не потрібно багато часу і ресурсів. Над фільмом працювали лише чотири людини. Матеріал відзняли за 3 дні, подальша робота тривала близько трьох місяців. Вартість фільму, включно із орендою обладнання, становить близько ста доларів.
«Штампи» – це безлюдні плани площ, вулиць і скверів Маріуполя, над якими здалеку височіє величезний «Азовсталь» і стовпи диму із труб заводу. Через усі кадри червоною ниткою проходить натяк на безликість, аморфність міста, приреченість людини на однотипне, дуже передбачуване життя, без простору для варіацій та власних ініціатив. «Хотілось показати не лише Маріуполь, а загалом ситуацію у країні – що люди у рутині повсякдення «заштамповують» самі себе, або їх заштамповує хтось «згори», щоб вони не розвивалися культурно і духовно, у світському розумінні цього слова, – розповів Сергій Дороговцев. – Мій герой намагається побачити у порожніх планах міста, куди поділися люди і чому вони не прагнуть до розвитку. У нього є прагнення до розвитку, але коли він намагається щось зробити, його також «штампують» і спантеличують». Ідею «заштампованості» безпосередньо втілює станок-конвейєр, який відштамповує сотні однакових деталей.
На тлі кадрів фільму звучать філософські вірші Григорія Сковороди, Івана Франка, Тараса Шевченка і Василя Стуса. «Ми підібрали рядки, які найкраще підкреслювали цю ситуацію», – зазначив режисер. Вірші українських поетів різко контрастують із сірим, індустріально-радянським тлом міста. Символом прагнення до розвитку виступає свічка, яку герой ставить до хреста, встановленого на місці пам’ятника Леніну у пам’ять про загиблих вже за часів війни. Декілька разів його несанкціоновано зносили, потім ставили знову. «На мою думку, історично Маріуполь – це Україна, але йому завдало глибоку рану радянське минуле. Його можливо позбутися, але для цього потрібно змінити ментальність людей через культурне виховання і виховання українськості», – додав Сергій Дороговцев.
Сергій Дороговцев зазначив, що фільм вже пройшов у шоу-румі Одеського міжнародного кінофестивалю і став лауреатом запорізького фестивалю «Любов врятує світ», лауреатом конкурсу «Маріуполь: який він?» у рамках «З країни в Україну» та міжнародного кінофестивалю «КіТи» у Маріуполі. Наступного року його планують презентувати на Docudays. Скорочена 10-хвилинна версія українською та англійською мовами вже розміщена на Youtube.
Команда, яка працювала над фільмом, планує продовжити діяльність. «Ми ще не знаємо, чи це буде творче об’єднання, яке займатиметься і фото-, і відео-, і художньою роботою, чи суто медійне. У нас вже є задуми, що знімати далі – це короткометражні і художні фільми. Зараз у нас у постпродакшені вже є ще один фільм», – зазначив Сергій Дороговцев.
