Україна має відокремити звільнення полонених від політики – родичі українських військовополонених

У питанні звільнення військовополонених, Україна має відсунути політичні питання на другий план і зробити пріоритетом повернення українських бійців додому. Про це заявили родичі українських військовополонених під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. За словами Вікторії Пантюшенко, дружини полоненого військового Богдана Пантюшенка, з 1 січня 2016 вдалося звільнити 18 осіб, ще понад 50 чекають на звільнення. В офіційних списках СБУ – 109 осіб, лише щодо 57 відомо, де вони знаходяться. 32 заручника перебувають у тимчасово окупованій Макіївці. Проте останній раз вони виходили на зв’язок у червні цього року. Також у серпні їх відвідувала представниця ООН та передала від них листи рідним. «Немає жодної звітності та прозорості про роботу Мінської групи. Ті відповіді, що ми отримуємо – це не результат. Нема активної роботи, нема конкретних напрацювань» – підкреслила пані Пантюшенко.

На думку Людмили Глондар, сестри полоненого військового Сергія Глондаря, раніше, коли пермовинами щодо звільнення заручників займалися волонтери разом з СБУ, процес йшов набагато швидше. «Ми закликаємо офіційних представників гуманітарної групи активізувати переговори та показати результат. Проявіть силу та поверніть наших хлопців додому», – закликала вона. Пані Глондар також наголосила, що російська делегація має більш активно працювати, а не бути просто наглядачем за представниками бойовиків.

Олена Сугак, мати безвісти зниклого військового Руслана Сугака, розповіла, що є певні протиріччя між класифікацією «зниклий безвісти» та «заручник». «Наших дітей вважають зниклими безвісти. Хто визначив той термін, якщо є докази, що їх взяли у полон? Нічого не робиться для уточнення їхнього місця знаходження», – наголосила вона.

Ядвіга Лозінська, мати безвісти зниклого військового Андрія Лозінського, заявила, що ініціюють створення бюро розслідування, яке буде спряти розшуку та поверненню зниклих солдат. «Воно матиме конкретні повноваження та впливати на владу, бо у нас нема цих повноважень, ми просто мами та дружини. Рідні самі їздять на ту сторону, дістають інформацію, передають її уМіноборони, але реакції немає», – пояснила вона.