Україна відзначає свою двадцять третю річницю незалежності на тлі артилерійського вогню на сході, який став місцем кривавого конфлікту із проросійськими терористами впродовж останніх п’яти місяців. Конфлікт призвів до втрати сотень українських військовослужбовців, тисяч цивільного населення в Донецькій та Луганській областях і навіть життів 298 невинних пасажирів Малайзійського Боїнгу 777, яких був збитий путінськими найманцями. Цей конфлікт вже давно перестав бути внутрішнім або навіть українсько-російським: це глобальне протистояння між цивілізованим світом та міжнародним тероризмом та його спільниками.
Війна нагадала українському народові, що їхня незалежність не була здобута як щось належне – за неї треба було боротись. Йому знов нагадали, що досі є ті, хто відмовляється визнавати право українців жити вільно та незалежно. Йому нагадали, що існує країна, яка керується фантомними болями за втраченою імперією, країна, яка відмовилась визнавати існування незалежної української нації, мови, культури та держави. Важко повірити, що в ХХІ столітті могли б бути лідери держави, які вважали за можливе порушення міжнародного права та відбирання частини території сусідньої держави, враховуючи, що їхня власна країна була більшою, сильнішою та володіла ядерною зброєю.
Боротьба на Донбасі – це війна України за незалежність. Це боротьба за право жити у вільній країні, де влада лише менеджер, який може і повинен бути звільнений, якщо він не виконує свою роботу належним чином, який не є ідолом чи Господом всемогутнім. Це війна держави, яка зобов’язана забезпечити та поважати права і свободи людини і громадянина, що протилежно до дарування таких прав своїм підлеглим, коли забажається. Нарешті, українці на сході виборюють для своєї країни європейське майбутнє, за яке стояла Революція Гідності, поки Кремль відчайдушно та безуспішно намагався підірвати її. Усі ці цінності прості та зрозумілі, бо спільні для всіх цивілізованих народів. Їх називають «бездушними» та «виключно шкідливими» лише ті, хто живе на землі свавілля та беззаконня через те, що такі цінності загрожують порушити безтурботний сон авторитарних диктаторів.
Проте, українці не борються виключно за свою свободу та незалежність. Поки Донбас регулярно заповнюється бандитами, найманцями, а останнім часом регулярною армією та спецназом з усієї Росії, Україна захищає всю європейський східний кордон від потенційного вторгнення ціною важких боїв та велику кількість жертв. Лідери терористів навіть не намагаються приховати факти того, що міфічні «республіки» є лише початком їхніх кривавих «подвигів», та що вони вважають Україну та весь західний світ своїми ворогами. Цивілізованій спільноті добре відомо, що агресор має бути зупинений, а тому Росія швидко набуває міжнародної ізоляції.
Конфлікт на Донбасі – це не війна за територію чи ресурси, це битва за людські душі, відчайдушна спроба корумпованого путінського режиму нав’язати українцям абсурдний погляд на світ та перетворити їх на слухняних та добре контрольованих homo sovieticus (людину радянську). Для України – це битва за європейські цінності та право вирішувати внутрішні проблеми законним та демократичним шляхом через діалог та консенсус, прозорість та чесність замість використання змов та інтриг, які так поширені в коридорах Кремля.
Сьогодні весь світ захоплюється українською армією, яка героїчно захищає європейські нації від агресора, одночасно звільнюючи свою рідну землю. Російські окупанти обов’язково мають бути зупинені та нести відповідальність за свої злочини. Україна, з іншого боку, вже довела свою готовність мужньо боротись за свою свободу, незалежність та повноправне місце в європейській родині.
