Київ, 18 березня 2014 р. Сьогодні авторитетне австрійське джерело Die Presse звинуватило Кремль у схильності до «імітації» (чи спотворенні істини) та маніпулюванні поняттями, фактами й історією. Російські лідери імітують існування у своїй країні незалежних медіа, незалежних судів та чесних виборів, а також економічних і соціальних реформ, модернізації та навіть зв’язку з «цивілізованим» світом. Використовуючи таку ж схему, Путін оголосив війну «фашизму» у Криму для того, щоб виправдати нелегітимну анексію українського півострова. Однак, згідно з статтею Анни Шор-Чудновської, підстави/підярунття його позиції не є правдивими:
http://diepresse.com/home/meinung/gastkommentar/1576185/Russlands-imitierter-Kampf-gegen-Faschismus
Російське керівництво продовжує систематично застосовувати довільну інтерпретацію та викривлення понять, одночасно переслідуючи ті ініціативи, що залишилися у невеликій кількості та все ще критикують цей режим, незалежних аналітиків, альтернативні медіа, політично активних опонентів та активістів, що відстоюють права людини, і вішають на них ярлики екстремістів. Найбільш яскравим та найсвіжішим прикладом такого переслідування стало нещодавнє затримання демонстрантів з плакатами «Ні війні» у Москві та Санкт-Петербурзі. Ці активісти були насильно вивезені міліцією за протест проти пролиття української та російської крові.
Практика введення в оману та маніпулювання російською громадськістю активно розгорталася у Криму. Як результат, люди почали вірити, що жителі півострова голосували не лише за Крим як частину Росії, а й «боролися проти фашизму, нацизму та НАТО». В оточенні 22 000 російських солдат населення Криму голосувало під час зрежисованого «референдуму» проти «Євро-Рейху» та «Євро-Содому».
Заляканих неминучою «загрозою фашизму» жителів Криму закликали кинути виклик керівництву України, яке нібито підтримується США та ЄС, і лише Росія може зупинити представників нової влади в Україні. Апелювання до теми перемоги Червоної Армії над фашистами не є чимось незвичайним: Севастополь та інші міста Криму були місцями одних з найзапекліших боїв у Другій світовій війні. Історична перемога над фашизмом є чи не єдиним позитивним аспектом радянської колективної пам’яті. Протягом багатьох років цей факт використовувався Росією, щоб отримати підтримку своїх політичних цілей.
Тактика пропаганди добре працює навіть поза межами Криму, де з’явилися величезні плакати із зображенням криваво-червоної карти Криму з чорною свастикою та контрастні зображення Криму з російським прапором. Незважаючи навіть на відсутність доказів у підтримку цих звинувачень, російські громадяни також вірять в історію з «фашистами, антисемітами та екстремістами», які незаконно захопили владу в Києві.
У результаті путінської пропаганди військова окупація Криму та порушення територіальної цілісності України сприймається як боротьба проти фашизму не лише пересічними росіянами, але й митцями, письменниками, науковцями та спортсменами. Вони аплодують Путіну та його боротьбі за Крим і бачать у цьому кроці нагадування перемоги СРСР над гітлерівським вермахтом.
У той же час навіть деякі «ліберальні» росіяни не можуть зрозуміти бажання українців жити у самостійній державі, незалежній від Росії. Нажаль, шовінізм і ксенофобія були частиною національної ідеї Росії протягом багатьох поколінь, згідно з якою світ часто спрощено розділяється на «наших» і «не наших». Донедавна росіяни бачили українців як «наших» і навіть вважали українців «російським народом».
Тим не менш, в Росії мало хто дійсно розуміє, хто такі «наші». Здається, що загальноприйнятим розумінням є те, що бути «не нашим» означає мати проблеми та вважатися потенційним зрадником та ворогом народу. Ця радянська концепція була відроджена з приходом до влади Путіна у 1999 р. Сьогодні режим Путіна намалював лінію між «нашими» та «фашистами» в Україні у той час, як керівництво Росії продовжує пропаганду насильства по відношенню до «не наших» як щось бажане та навіть обов’язкове.
