Київ, 16 квітня 2015 року – Disability Rights International (DRI) презентувало в Українському кризовому медіа-центрі висновки розслідування порушень прав людини в інтернатних закладах України. За словами заступника директора DRI Еріка Метьюза, сама атмосфера закритих закладів створює умови для гальмування розвитку дітей та порушення їхніх прав. Експерти стали свідками шокуючих випадків, серед яких – неприйнятні умови проживання, брак медичних послуг та засобів, випадки насильства, ґвалтування та примусові роботи. «Близько 82 тисяч дітей перебувають в інтернатних закладах, проте точна кількість невідома, адже є брак такої інформації між інституціями, а також інформації стосовно таких випадків як зникнення дітей, викрадення та торгівля дітьми”, – зазначив Ерік Метьюз.
Галина Курило, директор DRI-Україна, акцентувала увагу на порушенні прав дітей та жінок, зокрема, з інвалідністю у закладах закритого типу. За її словами, майже у кожному інтернаті є примусова праця, а згідно міжнародного визначення, праця без згоди на неї є частиною торгівлі людьми. “У таких закладах, особливо у сільській місцевості, працюють на полях, на фермах, і не одну-дві години, а деколи – повний робочий день, і поширено це записують як реабілітацію або трудотерапію”, – заявила вона. Формально такі речі відбуваються за згодою мешканців інтернату, проте не можна стверджувати, що ця згода добровільна, коли немає альтернативи. А при відмові, замість фізичних методів, які можуть бути видимими, використовують медикаментозні, розповіла Галина Курило. Також поширене сексуальне насильство, у тому числі з боку персоналу, та примусові аборти, особливо у дорослих інтернатах змішаного типу. “Молоді жінки зі Жмеринського психоневрологічного інтернату розповідали, що на свої 25% пенсії, що їм видають на руки, купують засоби контрацепції, оскільки не хочуть, щоб їм робили примусові аборти”, – навела приклад пані Курило.
Василина Дибайло, директор Партнерства “Кожній дитині” закликала фіксувати випадки насильства та порушення прав людини, звертатися до правоохоронних органів та розслідувати їх, та реформувати систему інтернатних закладів пришвидшеними темпами. “Ця система не лише сприяє порушенню прав людини та руйнує майбутнє дітей, але вона й неадекватно дорога для країни. Якщо у Чергінівській області утримання однієї дитини на рік становить 120-200 тисяч гривень, на одну таку дитину припадає до трьох працівників, уявіть скільки соціальних послуг і яку підтримку можна надати цій дитині, якщо б вона перебувала у громаді”, – заявила Василина Дибайло. Тому ключовим є розвиток соціальних послуг, тобто надання підтримки родинам з дітьми з особливими потребами, аби ті не потрапляли до інтернатів. “За нашими даними 60% дітей в інтернатних закладах, крім інтрнатів для дітей з інвалідністю, перебувають там лише для формальної наповнюваністі закладів”, – підкреслила експерт.
Лариса Самсонова, Голова правління “Соціально- реабілітаційного центру “Родина”, навела статистику UNICEF, що в Україні 967 дитячих інтернатних закладів, і більшість з них функціонує ще з радянських часів. Ці установи не мають відповідного обслуговування та супроводу таких дітей. Пані Самсонова закликала державу зосередити увагу на підтримці родин з дітьми з особливими потребами, аби поліпшити їхнє життя, не відкриваючи їх від родини. “Має бути запровадження інституту раннього втручання, коли на ранніх етапах життя надавалася б суттєва комплексна допомога, і не тільки медична, а й соціально-психологічна, щоб попередити потрапляння дитини до інтернату”, – підкреслила вона. Тобто, держава має фінансувати не заклади, а послуги.
Директор представництва благодійної організації “Надія і житло для дітей в Україні” Галина Постолюк радить звертатися до міжнародного досвіду та ставить у приклад такі країни як Болгарія та Румунія. “Після викриття насильства в інтернатах Румунії , для вступу до ЄС, серед іншого, країні ставили умову реформувати інтернатну систему. І за 15 років вона пройшла той шлях, коли раніше було 100 тисяч дітей в інтернатах, нині залишилось близько 8 тисяч і до 2020 року там не залишиться жодного інтернатного закладу”, – заявила вона. На думку експерта, у нас так само має бути вибудована чітка стратегія деінститутизації. Це означає – перейти від системи виховання в інтернатах до системи виховання в сім’ях, стимулювати розвиток послуг з підтримки дітей. Ключовим фактором успіху має бути індивідуальний підхід до потреб кожної дитини.
