Київ, 26 травня 2015 року – Правники виявили чимало випадків незаконного засудження засуджених, а українське законодавство не створює жодного ефективного механізму для захисту прав таких осіб. Таку думку висловили експерти під час круглого столу в Українському кризовому медіа-центрі на тему: «Свавільно засуджені: чи мають вони право на справедливий суд?». «За даними правозахисних організацій таких осіб щонайменше декілька десятків», – заявив Роман Куйбіда, експерт Центру політико-правових реформ (ЦППР) та Реанімаційного пакету реформ (РПР). За його словами, тактика слідчих органів – вибити зізнання з людини будь-якими методами, і це ставало основним доказом для винесення вироку. «Було жахливо з’ясовувати, коли ми дізнавалися, що ані засуджена особа, ані її адвокат не були ознайомлені з матеріалами справи. І це лише верхівка айсбергу усіх порушень», – розповіла Юлія Василенко, експерт «Комітету захисту прав незаконно засуджених».
Експерти РПР запропонували депутатам варіант вирішення проблеми у вигляді напрацьованого законопроекту. Олександр Банчук, експерт ЦППР та РПР, підкреслив, що особливо проблема політично мотивованих рішень загострилась після Майдану. «Парламент втручався у сферу правосуддя і фактично визначав, що певні конкретні особи були засуджені незаконно і політично вмотивовано. Щоб уникнути цього потрібна правова процедура, щоб виправити ситуацію і довести незаконність засудження», – зазначив він. Згідно свого законопроекту, експерти РПР пропонують, аби ці особи мали право оскаржувати рішення, прийняте згідно старого Кримінально-процесуального Кодексу 1960-го року, зокрема щодо тяжких злочинів, що передбачають довічне ув’язнення. Строк таких звернень обмежується терміном до 1 січня 2017 року. Серед умов для оскарження також має бути правовий фільтр, підготовка оскарження здійснюється адвокатом. Серед приводів для скарження вироку є те той факт, коли він ґрунтувався на явці з повинною, якщо вирок ґрунтується на викривлених обставинах, які очевидно не відповідають доказам тощо. «Перегляд буде стосуватися тільки тієї обставини, що фактично оскаржується, а не всієї справи, для процесуальної економії», – додав експерт. Та прогнозує спротив правоохоронних органів щодо перегляду справ.
Віктор Чумак, народний депутат України, фракція Блок Петра Порошенка, зазначив, що нині на розгляді в Парламенті є законопроект щодо перегляду вироку осіб, які не є безпосередніми виконавцями злочину, а є співучасниками, і засуджені до довічного позбавлення волі. «За цим документом, можна переглядати довічне ув’язнення лише після відбування за гратами не менше 20 років», – підкреслив Віктор Чумак. Проте цей проект закону є суперечливим з точки зору сприйняття суспільством, яке до цього неготове. При цьому депутат посилається на європейську практику, згідно якої засуджені до довічного ув’язнення виправляються найбільше, і це є порада Ради Європи.
Мирослав Лаврінок, заступник директора Координаційного центру з надання правової допомоги, вбачає проблему у тому, що до 2014 року право на вторинну правову допомогу для підсудного було проблематичним, звідси такі наслідки як несправедливі вироки. Власне, якраз розроблений експертами законопроект передбачає наявність безкоштовних адвокатів. Також, на його думку, слід звернути увагу на іншу сторону проблеми, тобто тих, хто виносив неправомірні вироки. «Якщо ми говоримо про те, що людина засуджена, то,очевидно, що є ті, хто ці рішення виносив, або мав безпосередню причетність до цього. Я бачу корінь зла та опору якраз в цих речах», – підкреслив пан Лаврінок.
Ідею експертів схвалює й адвокат Сергій Гребенюк, проте побоюється, щоб цей механізм не спровокував масовий потік бажаючих переглянути вирок. «Кількість справ, що може ти розглянута, має бути обмежена, щоб не створювати хаос в системі», – підкреслив він. Тут важливо продумати механізм і прописати це в законі, що будь-який правоохоронець, суддя, якщо він йде проти совісті, свідомо фальшує докази та порушує право на захист підсудного, має знати, що рано чи пізно, він буде притягнений до відповідальності.
