Як допомогти Україні та Європі здобути перемогу в культурній війні, розв’язаній Росією проти них? Таку ціль поставили перед собою ініціатори міжнародного Форуму, якій відбувся у річницю великої війни.
За словами ведучого заходу Матье Лерика, до Форуму приєдналися 30 відомих митців і мислителів, які онлайн виступили у 10 містах Європи, серед яких Софія, Бухарест, Гданськ, Рим, Брюссель, Берлін та Париж.
Професор загальної та порівняльної літератури Алексіс Нуселовічі відмітив, що під час миру у музеях, бібліотеках, концертних залах культура шепоче. Але на війні культура – це передусім крик болю.
«В багатьох західних містах проходять концерти симфонічної музики і виставки українських митців, але цієї культурної реакції недостатньо, – визнав спікер. – Має бути більш інтенсивний вплив на громадську думку. Потужний крик культури повинен тривати день і ніч, не даючи спокійно заснути в той час, коли руйнуються міста, гинуть діти, відбувається геноцид».
Один з ініціаторів Форуму, філософ Костянтин Сігов зазначив, що війна Росії є обуренням совісті всього людства, нагадавши, що 141 країна проголосувала за резолюцію ООН з вимогою негайно вивести війська зі всієї території України.
Українські учасники заходу організували свій виступ в Українському кризовому медіа-центрі. Письменниця Софія Андрухович звернула увагу на те, що історія України складна і кривава. Українці були жертвами в лабетах імперій, і в цих умовах її культура не мала можливості розвиватися у логічний плинний спосіб. Але якщо прислухатися до звуків серцебиття довжиною у багато століть, стануть помітні не тільки тахікардії та періоди коми.
«Може, українська культура як раз і цікава вимушеними рваними особливостями. Може, її таємниця в цих палахких надолужуваннях в епоху щедрого українського бароко наздоганяти ренесанс, під час повноводого романтизму дотягувати просвітництво, в епоху модернізму закладати всі вищеназвані течії плюс класицизм, додаючи їхні прояви до сміливих пошуків та експериментів, здійснюваних під звуки розстрілів», – додала авторка.
Сьогодні в Україні культура допомагає зберегти те, що ворог хоче вбити, і ми йому цього не дамо. Таку думку висловив філософ Володимир Єрмоленко. Свій виступ він присвятив темі поєднання смерті і відродження в національній культурі.
Для нього культура завжди була боротьбою зі смертю і власним болем. Не всі цю боротьбу виграють, але культура з’являється тоді, коли говориш з цим болем.
«Українська культура, мабуть, більше за інших стикалася з жорстокою смертю, – припустив Володимир Єрмоленко. – Багато наших письменників і письменниць померли молодими не своєю смертю. Коли ми думаємо про таких людей, як Валер’ян Підмогильний, який пише свій довершений роман «Місто» у 26 років, а потім його вбили, або читаємо Миколу Хвильового, який покінчив з собою у 1933 році, тому що далі неможливо було жити, розуміємо, що цей діалог зі смертю особливий в українській культурі. Проте, це ще про можливість пройти через смерть як через вогонь».
За задумками ініціаторів заходу, діалог, що відбувся між десятками митців і мислителів у в європейських столицях, закладе основи постійного Форуму в рамках нового гуманістичного руху за об’єднання інтелектуалів та активістів з різних країн.