Партнерство влади та бізнесу: фундамент сталого розвитку бізнес-екосистем у громадах

Такою була тема обговорення 10-го діалогу з громадами «Децентралізація на зв’язку», що відбувся 27 листопада в Українському кризовому медіа-центрі. Участь у заході взяли представники обласних військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, асоціацій, аналітики та експерти з місцевих бюджетів.

Місцевий бізнес у нинішні складні часи залишається серцем економіки кожної громади. Підприємці створюють робочі місця та сплачують податки до місцевих бюджетів, завдяки чому громада забезпечує свою життєдіяльність. Однак бізнес- екосистеми не створюється самі по собі, – для цього важливе створення органами місцевого самоврядування відповідних сприятливих умов. І виклики сьогодення – війна, складні економічна та демографічна ситуації – спонукають шукати нові моделі підтримки та співпраці.

Бізнес знижує обороти, але тримається на плаву

Щороку, починаючи з 2022-го, Центр розвитку інновацій проводить дослідження стану та потреб малого й середнього бізнесу в Україні. Отримані результати використовують різні профільні міністерства для аналізу поточної ситуації та формування майбутніх стратегій у своїй роботі.

– Найперше питання, яке ми ставимо бізнесу під час опитувань, – це про те, кому він допомагає під час війни, – розповів директор з ІТ та аналітики Центру розвитку інновацій Михайло Лейченко. – Найбільшу підтримку від підприємців отримують Збройні сили України, далі – працівники та їх сім’ї, особливо релоковані та військовослужбовці. І ця тенденція за останній рік не змінилася.

У той же час, за словами експерта, бізнес втрачає темпи своєї діяльності щодо обсягів виконаних робіт. Натомість відсоток призупиненого бізнесу суттєво скоротився. Отже, підприємці і підприємства намагаються працювати і підтримувати свою економіку в умовах, що склалися.

– Оцінюючи власний фінансово-економічний стан, приблизно половина бізнесу вважають, що почуваються добре або відмінно, – пояснив Михайло Лейченко. – Решту зазначають свій стан як незадовільний або поганий. Якщо ми говоримо про потреби додаткового фінансування, то зараз ця цифра в середньозваженому вимірі дорівнює приблизно 1 мільйон 100 тисяч доларів на одну компанію. І ми бачимо тенденцію, що бізнес все більше потребує додаткових коштів для втілення своїх стратегічних планів принаймні на три роки. Тому держава при реалізації своєї політики повинна це враховувати.

Важливим фактором є готовність українського малого та середнього бізнесу до можливих блекаутів взимку. Підприємці максимально готуються, використовують різні програми і продумують формат своєї роботи під час перебоїв зі світлом. Лише 17% суб’єктів господарювання зазначили, що вони не мають змоги підготуватися до таких умов, і влада повинна теж звернути увагу на цю проблематику.

Ще один важливий аспект – забезпечення персоналу фаховими кадрами. Лише 79% зазначили, що їхній штат укомплектований, хоч і не повною мірою. Натомість інші відчувають нестачу кваліфікованих працівників через мобілізацію та нюанси бронювання. Таким чином знижується можливість бізнесу для свого розвитку.

– Описуючи свої проблеми, підприємці і компанії, знову ж таки, говорять про непрозорість влади, нерозуміння нею ситуації, про тиск, відсутність якихось зрозумілих напрямків, куди буде рухатися економіка, – каже експерт. – 28% опитаних зазначили, що вони стикаються з блокуванням податкових накладних, що призводить до втрати ресурсів та фінансових розривів. 78% повідомили, що відчували тиск з боку правоохоронних чи контролюючих органів. Якщо більш конкретно дивитися в динаміці, то в цьому напрямку майже нічого не змінюється. Це і є ті виклики, з яким державі потрібно боротися, щоби допомогти бізнесу.

Водночас підприємці і компанії активно користувалися державною програмою фінансової допомоги 5-7-9, назвавши її дуже важливою для свого розвитку. Тому такі програми повинні розвиватися не тільки на державному, а й на локальному рівні, вважає Михайло Лейченко.

За результатами цьогорічного дослідження, український бізнес очікує призупинення бойових дій у 2025-26 роках, а також інфляцію в межах 13-15% та курс американського долара в коридорі 43-50 гривень. Підприємства все більше дивляться в бік європейських країн у плануванні свого експорту та побудови відповідної логістики. Натомість панує невизначеність щодо перспектив інвестиційних бізнес-проєктів, які зараз мають тенденцію до скорочення.

60% компаній готові брати участь у відбудові, однак 36% уточнюють, що в якості експертів. Тобто, бізнес може допомогти громадам фахово скласти проєкти відбудови та плани вирішення різних проблем, щоби не витрачати на це кошти місцевих бюджетів.

Детальніше про дослідження Центру бізнесу та інновацій дивіться у презентації спікера.

Бізнес у громадах через призму податків та зборів

Податок з доходів фізичних осіб залишається основним бюджетонаповнюючим податком. А єдиний податок, який сплачують ФОПи, – це індикатор економічної активності громад. Про це розповів експерт із питань місцевих бюджетів програми Polaris Ігор Онищук.

– Без бізнесу громада просто не може функціонувати, – зазначив фахівець. – Адже він, в залежності від виду діяльності, платить ще й земельний, акцизний податки, рентну плату, туристичний збір. З цих надходжень громада може розвивати свою інфраструктуру і надавати послуги мешканцям. Там, де населення понад 15 тисяч, загальні показники надходжень єдиного податку значно вищі. Водночас якщо орієнтуватися на показник цього податку на душу населення, то він найефективніше сплачується саме в малих громадах.

Якщо порівнювати сплату єдиного податку в динаміці за останні роки, то найбільше зростання відбулося у 2019 році. У 2022-му надходження значно «просіли», і лише цьогоріч бізнес виходить на показники довоєнного 2021-го. Найбільш економічно активними виявилися центральні і південні регіони, а також громади Київської області. Щодо частки єдиного податку в структурі власних надходжень до місцевих бюджетів, то її зростання зафіксоване у 2022-2023 роках, коли великим підприємствам дозволили перехід на спрощену систему оподаткування.

84% українського бізнесу складають ФОПи, а з юридичних осіб понад 95% – це малі підприємства, каже експерт. Найбільшу частку в структурі діяльності суб’єктів господарювання займають торгівля й послуги з авторемонту, а також телекомунікаційний напрямок.

Через війну змінилася й статистика чисельності суб’єктів господарювання за регіонами. Це зумовлене релокацією бізнесу з небезпечних територій.

– Щодо підтримки з боку держави, то на це виділяється все більше коштів, – розповів Ігор Онищук. – Це, звичайно, не мільйон доларів на підприємство, але й суттєво більше, ніж підтримка з місцевих бюджетів. На своїх зустрічах ми спілкуємося з головами громад про їхні програми підтримки бізнесу. Деякі з них не просто знижують чи надають пільги в місцевих податках, а й надають фінансову допомогу. Тому потрібно стимулювати й інші громади підтримувати місцевих підприємців та підприємства.

Презентація Бізнес у громадах через призму податків та зборів

В останні три роки найбільша взаємодія влади та бізнесу полягає у вирішенні спільних завдань з оборони, розповів голова Фастівської територіальної громади Київської області, голова платформи «Економіка та інвестиції» Всеукраїнської асоціації ОТГ Михайло Нетяжук. А основним наповнювачем місцевих бюджетів є податок на доходи фізичних осіб, тобто із заробітної плати. І чим більше створено робочих місць у громаді, тим вона спроможніша, тим більше в неї ресурсу для подальшого розвитку.

Але, на жаль, найкритичніший стан у суб’єктів бізнесу – це якраз із кадровим наповненням. Тому й настрої, відображені у дослідженні Центру розвитку інновацій, не оптимістичні. З одного боку, завдання підприємців та компаній – втриматися і зберегти робочі місця, забезпечувати виплату працівникам зарплати. З іншого – це підготовка до євроінтеграції, тобто бізнес повинен бути конкурентоспроможним перед вступом нашої країни до ЄС.

– Тому перед громадами стоїть завдання створити інфраструктуру або мікроклімат підтримки наших українських виробників навчанням, супроводом, щоб вони могли напрацьовувати свої конкурентні переваги на ринку Євросоюзу, – каже Михайло Нетяжук.

Він зазначив, що дуже дієвим виявився механізм роботи індустріальних парків. До того ж, Торговельно-промислова палата України й інші структури також співпрацюють з громадами щодо стимулювання експорту продукції. Зі свого боку, Всеукраїнська асоціація ОТГ займає активну позицію щодо надання громадам ширшого інструментарію, зокрема, щоб адміністрування місцевих податків було передано на місця для кращої взаємодії із суб’єктами бізнесу.

Щоби допомогти бізнесу, потрібно з ним комунікувати

30% території Миколаївської області були під окупацією або на них велися активні бойові дії. Звідси релокувалися 817 юридичних осіб, 654 суб’єкти згодом повернулися або переїхали сюди з інших регіонів.

– Але якщо говорити про потужності, то від нас поїхали здебільшого великі переробні підприємства, а приїхали, в основному, сільськогосподарські, – розповів заступник начальника Миколаївської ОВА Микола Марінов. – Однак вони потерпають через порушену логістику внаслідок блокади морських портів, тому через зростання собівартості перевезень працюють практично «в нуль».

За словами посадовця, зменшення в регіоні великого бізнесу негативно впливає також на малий і середній, бо всі вони – ланки одного ланцюжка. Втім, Миколаївщина потроху відновлюється в цьому році: вперше кількість працюючих юридичних осіб зросла (на 77 проти тих, що закрилися), а ФОПів стало на 1381 більше.

Микола Марінов пропонує три варіанти допомоги місцевої влади бізнесу. Перший – це роздача сертифікатів у деокупованих громадах замість гуманітарної допомоги. Наприклад, створення відповідної програми з місцевим бізнесом та роздача мешканцям сертифікатів на його продукцію.  

– І тоді підприємець не закриється через те, що ніхто в нього нічого не купує, бо всі гуманітарку споживають, – роз’яснив заступник начальника Миколаївської ОВА. – А у випадку впровадження такої програми бізнес навпаки буде процвітати, бо люди приходитимуть і отоварюватимуть ці сертифікати в нього.

Другий інструмент – максимально супроводжувати бізнес в отриманні всіх дозволів та погоджень, щоби він ніде не зазнав труднощів. За великого роботодавця, що приходить в регіон, громади повинні буквально боротися, щоби він у них зареєструвався і сплачував ПДФО.

І третій інструмент – це створення програми підтримки підприємництва. На Миколаївщині вона діє і фінансується з обласного бюджету. Зараз вона входить в п’ятірку найбільш фінансованих програм допомоги підприємствам в Україні. Така підтримка коштами, каже Микола Марінов, може бути спрямована на часткову компенсацію відсоткових ставок за кредитами, вартості придбаних основних засобів, сум кредитів на відбудову зруйнованих приміщень внаслідок збройної агресії, а також на компенсацію вартості витрат на переміщення назад виробничих потужностей з місця вимушеної релокації.

– У цьому році завдяки цій програмі ми допомогли вже 27 підприємствам, залучивши понад 5 мільйонів гривень, – розповів посадовець. – Окрім цього, основна маса суб’єктів господарювання користується не тільки нею, а й бере участь в державних програмах, і в результаті це вже суттєва допомога бізнесу.

Але про це потрібно комунікувати з бізнесом, резюмував Микола Марінов. Коли влада не знає проблем підприємництва, то вона й не знає, як йому допомагати. І в цьому дуже допомагає платформа «Діалог влади та бізнесу», що запроваджена за ініціативи Президента України Володимира Зеленського на базі Конгресу місцевих та регіональних влад.

Проблематика бізнесу Миколаївської та інших областей, що знаходяться поблизу зони ведення активних бойових дій, майже не відрізняється від проблем підприємців західних, умовно безпечних регіонів. Адже й там долають виклики, продиктовані воєнним часом: перебої з енергопостачанням, нестача кадрів та ринків збуту тощо. Про це сказав перший заступник голови Львівської ОВА Андрій Годик.

– Щоби вирішити ту чи іншу проблемну ситуацію, треба її розуміти, знати передумови, хто фактично може сформувати кінцеве бачення і хто впливає на вирішення, – зазначив посадовець. – У межах ініційованої Президентом платформи «Діалог бізнесу та влади» наше завдання – саме на регіональному рівні сформувати, виокремити цю проблематику і скласти свої пропозиції до центральних органів виконавчої влади, а також до суб’єктів законодавчої ініціативи в частині комплексного підходу та комплексних змін, щоб дійсно викорінити передумови проблемних ситуацій для бізнесу.

Бізнесу потрібні, перш за все, передбачуваність дій влади, а також динамічність змін і прийняття рішень з боку як центральних органів виконавчої влади, так і регіональних.

Андрій Годик розповів, що з початку повномасштабного вторгнення Львівщина прийняла в себе 238 релокованих суб’єктів господарювання, що дало можливість створити понад 5 тисяч робочих місць. Влада на обласному рівні надала їм підтримку у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

– Але оскільки кількість заявок на релокацію відтоді суттєво зменшилася, у нас дещо трансформувалася й програма підтримки, – каже заступник голови Львівської ОВА. – Зокрема, в межах обласної програми підвищення конкурентоспроможності відбулося масштабування тих ініціатив, які прийняті на центральному рівні, зокрема, державних програм 5-7-9 і «єРобота», де ми здійснюємо додаткову грантову підтримку. Також діє обласна цільова програма підтримки бізнес-ініціатив для ветеранів та членів їхніх сімей.

Не менше важливим є й надання адміністративних послуг для суб’єктів господарювання. Мова йде про супровід інвестора (не тільки зовнішнього,  а й внутрішнього), а також організацію навчання і тренінгів для бізнесу.

–  У нас при Львівській обласній військовій адміністрації працює школа експортера, де ми на постійній основі навчаємо та консультуємо бізнес різних рівнів, починаючи від найпростіших азів зовнішньоекономічної діяльності до висококваліфікованої консультації спільно з представниками Держмитслужби, податківцями, – зазначив Андрій Годик. – Також на базі Львівської області в пілотному варіанті напрацьовуються можливості і всі необхідні інструменти для органів місцевого самоврядування, щоб забезпечити можливість передачі адміністрування місцевих податків і зборів саме на рівень громад. У першому кварталі наступного року ми будемо готові презентувати ці напрацювання.

Коли немає фінансового ресурсу, можлива освітня допомога

Існують чотири інструменти співпраці влади та бізнесу. Це регуляції, гроші, комунікації та… не заважати. Таку думку висловив перший заступник голови Тернопільської ОВА Степан Куйбіда.

– Тернопільська ОВА, як і всі інші, в частині регуляцій не відіграє великої ролі. Це швидше прерогатива Кабміну та Верховної Ради України. Але ми повинні бути зрозумілими та передбачуваними для бізнесу, наприклад, в питанні бронювання, через яке виникла соціальна напруга, – сказав посадовець. – Щодо грошей, наша обласна адміністрація не може похвалитися великими досягненнями, оскільки маємо дуже стриманий бюджет.

Однак Тернопільська ОВА розробила три комунікаційні блоки в межах ініціативи «Діалог влади та бізнесу». По-перше, створили координаційно-дорадчу раду з питань підприємництва при голові обласної військової адміністрації, де напрацьовують проблематику по різних законах, підзаконних актах та скеровують у вищі органи влади. По-друге, запозичили практику супроводу інвестора, що призвело до появи більше 25 різних проєктів лише за місяць роботи. По-третє, попрацювали над детінізацією економіки.

– Тернопільщина – це аграрна область. 55% структури нашої регіональної економіки складають рослинництво, тваринництво та переробка. Сільськогосподарська галузь має доволі багато вузькоспеціалізованої проблематики в частині детінізації, – розповів Степан Куйбіда. – Мова йде про заробітні плати, нарахування податків з паїв, експорт продукції, логістику. Тому для того, щоби вирівняти конкуренцію на цьому ринку, ми створили робочу групу з питань детінізації та розпочали з аграрного блоку як найпріоритетнішого. Разом з тим, почали дивитися по різних групах підакцизних товарів та побачили низку населених пунктів, у яких нульова сплата акцизу. Тобто, насправді роботи – непочатий край.

Також на Тернопільщині переглядають регіональне замовлення в професійно-технічній освіті, щоби в наступному році рухатися до укрупнення окремих професій, створювати інтегровані професії і міняти це замовлення на користь бізнесу.

У Тернополі запрацював і центр «Дія.Бізнес», на базі якого влада старається адаптувати багато навчальних програм, що стосуються малого та мікробізнесу, а також ветеранських і жіночих ініціатив. Вони фінансуються коштами донорів.

Новою для області стане освіта напрямку експорту. Тут за рахунок Асоціації професійних митних посередників, Тернопільської митниці, спеціалістів та науковців сформували навчальну програму, яка невдовзі стартує.

– У нашій області поволі налагоджується комунікація на рівні ОВА й територіальних громад щодо створення в них програм підтримки місцевого бізнесу, – каже Степан Куйбіда. – Також робимо велику ставку на співпрацю з міжнародними партнерами, повністю перезавантажили Агенцію регіонального розвитку і залучили туди фінансовий ресурс, щоби забезпечити їхні адміністративні видатки. А ще переорієнтовуємо її на пошук грантів та нових можливостей в кооперації з «Дія.Бізнес Центр».

Громади знаходять кошти для розвитку локального бізнесу

Які фактори допомагають розвитку бізнесу на місцевому рівні? Яким чином громади можуть створювати сприятливі умови для підприємців? Голова Лановецької громади Тернопільської області Роман Казновецький поділився з учасниками діалогу своїм досвідом.

На території громади сьогодні зареєстровано 553 фізичних особи-підприємці та 255 юридичних осіб. Ланівці розташовані відносно далеко від обласного центру, щоби користуватись перевагами великої агломерації. Однак цей фактор також впливає на трудовий ресурс, оскільки чимало мешканців переїжджають, щоби працевлаштуватися у Тернополі.

– Наша громада вже тривалий час працює над створенням умов для бізнесу, – розповів Роман Казновецький. – Зокрема, в центрі надання адміністративних послуг відкритий консультаційний пункт, а за підтримки Програми USAID DOBRE створений коворкінг-простір, де відбуваються навчальні тренінги для мешканців, котрі хочуть розпочати власну справу. Переймаємо досвід, залучаємо до навчання сусідні громади та міжнародних донорів – до фінансової підтримки.

Нещодавно Лановецька громада реалізувала проєкт «Розвиток бізнесу Північної Тернопільщини», залучивши дві сусідні громади, внаслідок чого з’явилися нові підприємці із розробленими бізнес-планами. А днями тут стартував навчальний проєкт «Молодь у бізнесі» для початківців.

Завдяки співпраці з Програмою USAID DOBRE громада отримала шість павільйонів, які передала в оренду для ведення підприємницької діяльності. Також цього року запустила програму фінансової підтримки локального бізнесу.

– Ми надаємо підтримку підприємцям, котрі отримали фінансову допомогу з мікрогранту «єРобота». Тобто, до 250 тисяч вони отримали з державного бюджету, а міська рада доплачуватиме ще 10% від отриманої суми, – деталізував Лановецький міський голова.

Презентація Романа Казновецького

У сільських громадах малий бізнес – це не суб’єкти поповнення бюджету, а люди, що змогли самореалізуватися і залишитися жити в своєму населеному пункті. Про це сказав голова Сергіївської громади Полтавської області, в.о. голови платформи «Сільський розвиток: земельні відносини» Всеукраїнської асоціації ОТГ Ігор Лідовий. На його думку, в малих громадах підприємці і є владою, оскільки впливають на прийняття рішень, в тому числі через депутатство в органах місцевого самоврядування.

Сергіївська – найменша громада Полтавщини із трьома тисячами мешканців. Однак тут є підприємства нафтогазового напрямку, які сплачують до місцевого бюджету значні суми податків. Тому місцева влада основні зусилля спрямовує саме на розвиток малого і середнього підприємництва як соціальну складову свого розвитку. Тут працює фонд підтримки бізнесу – комунальна установа, що надає безвідсоткові кредити за умови створення нових робочих місць. Бюджет фонду сьогодні складає близько 2 мільйонів гривень. Щороку реалізуються нові проєкти, тому бізнес активно користується таким пільговим кредитуванням.

– Але цей механізм у нашій громаді не є основним, – розповів Ігор Лідовий. – В останні роки головною допомогою фермерам стали гранти. Ми працевлаштували двох проєктних менеджерів у наш відділ економіки та інвестицій, і вони щороку виграють для місцевого бізнесу та наших соціальних установ різні гранти – десь по 5 мільйонів. Для нас це досить значні кошти.

Проєктні менеджери також консультують підприємців щодо взаємодії з податковою та подачі звітності, допомагають писати бізнес-плани і бізнес-заявки. Як наслідок, щороку в громаді реєструються нові ФОПи. За статистикою, зараз у Сергіївській громаді працює один ФОП на кожних 25 мешканців. Чимало малого бізнесу стало вже середнім. Наприклад, тут працюють сироварня та пекарня, які створили мережу власних магазинів і виробляють крафтові продукти.

– Але інструментів підтримки бізнесу може стати ще більше, – каже голова громади. – Це кошти і можливості Європейського Союзу. Вже зараз ми можемо залучати кошти із європейських фондів через наших міжнародних партнерів, але прямого доступу до них поки не маємо. Нашому уряду потрібно виконати дві умови: створити відповідну платіжну систему і контроль за обіговими коштами цих фондів. Тоді громади могли б активно брати участь у таких програмах.

Допомога бізнесу кадрами – важлива складова його підтримки

У Вознесенській громаді Миколаївської області створили навчальні майстерні для підготовки кадрів для місцевого бізнесу. Про це розповіла секретар Вознесенської міської ради Вікторія Бальцер.

Громада налічує 37 тисяч жителів. Більшість із них – жінки працездатного віку, в тому числі з числа ВПО. Під час проведеного міською радою опитування 72% респондентів зазначили, що вони б хотіли навчитися новій професії.

– Тоді ми поспілкувалися з місцевим бізнесом, а наша громада має багато швейних фабрик, і запитали, з якими проблемами вони стикаються, – розповіла Вікторія Бальцер. – І вони повідомили, що відчувають нестачу кадрів. Хоча в нашому місті є ліцей, який готує швей, їхні випускники зазвичай не працевлаштовуються на місцеві підприємства через низьку мотивацію і відсутність належних професійних навичок.

Відтак громада створила власний Центр освіти для дорослих. Знайшли комунальне приміщення, яке не використовувалося, провели ремонтні роботи та облаштували шість різних майстерень. А також разом з Програмою USAID DOBRE відкрили громадську пекарню з кулінарною студією, а згодом – ще цифрову майстерню.

У новоствореному центрі проходять різні практичні курси для ВПО, постраждалих мешканців громади, безробітних, представників соціально незахищених груп. За 10 місяців роботи тут пройшли навчання понад 130 осіб, з яких третина вже працевлаштовані.

– Цього місяця у нас також стартують курси пекарів і кондитерів, запускаємо навчання з цифрового друку, цифрової вишивки і курси фітнес-тренера. Тобто, це напрямки, за якими ми будемо працювати протягом цього року, – розповіла посадовиця.

У Вознесенській громаді також вирішили популяризувати свою культурну спадщину в співпраці з освітнім центром. Тут запускають лінійку власного брендованого одягу за творами місцевого художника Євгена Кібрика, що стане візитною карткою місцевого музею і буде популяризувати громаду в цілому.

До реалізації освітнього проєкту у Вознесенській громаді долучилися міжнародні партнери, загалом вдалося сконцентрувати понад 8 мільйонів їхньої фінансової підтримки. Зараз міська рада активно працює над створенням простору «Pitstop для бізнесу», де підприємці зможуть отримати додатковий імпульс для розвитку інновацій і власного потенціалу. У планах – відкриття гончарної студії, ЧПУ-майстерні, столярного nа ткацького цехів. Все обладнання також буде використовуватися для надання послуг із реінтеграції ветеранів і внутрішньо переміщених осіб, а також людей із інвалідністю. За потреби, передаватиметься й бізнесу в оренду.

– Зараз ми вивчаємо, які саме навички найбільш затребувані нашими підприємствами, для того щоби забезпечити їх кадрами на рівні нашої громади, – резюмувала Вікторія Бальцер. – І працюємо над тим, щоби сформувати фінансову модель, за якої будемо проводити не лише безкоштовні курси для вразливих категорій населення, а й впроваджувати платне навчання для інших мешканців, щоб отримувати додаткові надходження і забезпечувати співфінансування своїх затрат. Також думаємо про те, які послуги ми могли би надавати сусіднім громадам у межах цього компоненту.

Презентація Вікторії Бальцер

Загалом учасники 10-го діалогу «Децентралізація на зв’язку» зійшлися на тому, що українські громади повинні активно переймати досвід одна одної в підтримці бізнесу і впроваджувати його в себе. Зважаючи на те, що країна невдовзі увійде до Євросоюзу, не тільки великі, а й малі та середні підприємства мають бути готовими до цієї інтеграції та відчувати свою конкурентоспроможність на ринках, які відкриються після цього.

Що важливо: фінансова підтримка локального бізнесу – це не витрати з місцевого бюджету, а навпаки – ресурс для його поповнення в майбутньому та можливості для розвитку. До того ж інвестор, який мешкає в громаді та має створені умови для ведення бізнесу, залишатиметься тут значно довше, ніж будь-який інший.

Повний відеозапис дев’ятого із серії публічних діалогів «Децентралізація на зв’язку» на тему: «Партнерство без кордонів: міжнародна співпраця для розвитку громад» можна переглянути тут.