Київ, 18 травня, 2014 – Сьогодні відбувається не стільки територіальне захоплення частини України і протистояння Росії західному світу, але війна цінностей. А головна загроза для всього західного світу, яку показав Майдан, – це порушення прав людини. Такі головні висновки панелі «Чи права роблять нас людьми» на конференції «Мислити разом з Україною», в якій взяли участь експерти з Росії, Румунії, Болгарії, України та інших країн.
«Триває не врахована раніше, але нещадна війна цінностей між Сходом і Заходом. Ми вкрай мало звертали на неї уваги. Але саме вона стоїть за кризою. Це зіткнення двох життів, що страшніше холодної війни, в яку були залучені народи, а не ідеологія», – каже російський письменник Віктор Єрофєєв.
На думку Олександра Подрабінека, російського журналіста, правозахисника та головного редактора інформаційного агентства «Прима», «З безлічі проблем, які призвели до сьогоднішньої ситуації, особливе значення для України і Росії мають дві, які пов’язані з порушенням прав людини. Це утиски свободи слова і неможливість народу прозоро обирати кандидатів до органів влади. Пропаганда – це зброя тоталітаризму і шлях до кровопролиття, а інформація – зброя свободи. Тому пропаганді потрібно протиставляти інформацію, яка дозволить не призвести до затуманення свідомості». Також він додав, що застосування Заходом санкцій відносно Росії потрібно було вводити не зараз, а значно раніше, коли в Росії розпочався процес порушення свободи слова».
Одним з найбільш тривожних результатів російської пропаганди Ігор Щупак, історик, директор Українського інституту вивчення історії голокосту «Ткума» та музею «Пам’ять єврейського народу і Голокост в Україні», назвав «підміну понять», що сьогодні особливо поширено на сході України: «Найбільше досягнення російської пропаганди в тому, що їй вдалося розмити поняття, причому не тільки історичні, такі як нацизм і фашизм (між якими люди не бачать різниці), а й базові, такі як свобода або етнічність. В результаті виникають люди луганської або донецької національності. Це нонсенс. те ж стосується і «народу Криму». Кажуть, що Крим це росіяни, які проголосували проти «бандерівців». Коли розмиваються поняття, пропадає розуміння того, що відбувається у світі, а люди не хочуть думати про те, який вибір вони роблять».
Аналізуючи природу кризи і можливі шляхи виходу, експерти закликали дивитися на ситуацію в цілому, не обмежуючись лише спробами дати відсіч агресії Путіна. Іван Крастєв, голова Центру ліберальних стратегій в Софії: «Після анексії Криму з’явилася нова геополітична ситуація, стало більше людей, які готові закривати очі на права людини. Завжди знаходяться аргументи, що виправдовують ситуацію в окремих регіонах України: з Росії надходять гроші, там є «зелені чоловічки». Звісно, це правда. Але якщо ми будемо бачити тільки спецоперації на Сході, пропаде нормальне співпереживання і взаєморозуміння між людьми. Це не просто геополітика. Це війна цінностей».
Експерти визнали, що Україна показала світу приклад революції з гідністю. При цьому вони застерігають, що якщо не дотримуватися тих цінностей, за які йшла боротьба, то всі досягнення будуть втрачені. Як підсумував Леон Візельтір, літературний редактор The New Republic: «Тепер ми повинні взяти до уваги важливість моралі в геополітиці. У довгостроковій перспективі ставлення людей є більш важливим, ніж існування режимів».
Ключові спікери :
Віктор Єрофєєв, народився в 1947 у Москві, російський письменник. Він був одним із засновників літературного підпільного журналу «Метрополь», за що був виключений зі Спілки письменників СРСР і був заборонений для публікацій до 1988 року. Його остання книга «Акімуди» є літературною російською сатирою.
Олександр Подрабінек, 1953 р.н., російський журналіст, правозахисник і головний редактор інформаційного агентства «Прима». Він є одним із засновників і підписантом Празькій декларації про європейську совість та комунізм. З початку 1970-х років брав участь в русі по захисту прав людини в Радянському Союзі. Написав книгу про психіатричних репресії в країні в 1977 році «Каральна медицина». Також був редактором першого підпільного самвидаву журналу «Хроніка поточних подій» і членом Московської Гельсінкської групи. За свою діяльність він був засуджений до 5 років заслання в Сибір у 1978 році, і вдруге – до 3,5 років трудового табору в 1980 році. У 2000 році став головним редактором інформаційного агентства «Прима», що спеціалізується на питаннях захисту прав людини. За свою діяльність у сфері розслідувань недавно він знову був схильний домаганням.
Іван Крастєв – голова центру ліберальних стратегій в Софії (Болгарія) і постійний науковий співробітник Інстітутта гуманітарних наук (Institute for Human Sciences, IWM) у Відні. Член правління-співзасновник Європейської ради міжнародних відносин, був виконавчим директором Міжнародної комісії з Балкан. Є редактором Europe’s World і Journal of Democracy, автор численних книг про демократію, в тому числі «Порушена демократія: дилеми антиполітики» (Democracy Disrupted: Dilemmas of Protest Anti-Politics ) і книги про російську політику в співавторстві зі Стівеном Холмсом (запланована до виходу в 2014 році) .
Крастєв писав про українську кризу для Foreign Affairs , Profil , і Project Syndicate .
Ігор Щупак – історик, доктор філософії, директор Українського інституту вивчення історії голокосту «Ткума» та музею «Пам’ять єврейського народу і Голокост в Україні» (Дніпропетровськ). Також очолює видавничий дім «Прем’єр» у Запоріжжі .
Леон Візельтір, 1952 р.н., літературний редактор The New Republic з 1983 року. Автор книги Kaddish та інших праць. Його роботи про культуру та політику, зовнішню політику і права людини, Ізраїль та єврейську історію, опубліковані у багатьох журналах.
Л.Візельтер здобув освіту в Колумбійському університеті, коледжі Баліол Оксфордського університету, та Гарварді, де він був членом Товариства стипендіатів. Минулого року він був нагороджений премією Дена Девіда. Писав про українську кризу України для The New Republic.