Київ, 4 жовтня 2016 року – Вже 18 років у Маріуполі діє реабілітаційний центр для дітей «Республіка Пілігрим» – фактично будинок сімейного типу, заснований пастором «Церкви добрих змін» Геннадієм Мохненком. Вихованці «Республіки» – колишні діти вулиці, діти зі складних сімей та зі складним характером, у тому числі із наркотичною залежністю. Загалом за ці роки через центр пройшло більше 3,5 тисяч дітей. На сьогодні він – найбільший або один із найбільших на пострадянському просторі. Про те, як починалася Республіка «Пілігрим» і як вдається витягти підлітків із кривої стежки, Геннадій Мохненко розповів під час скайп-включення в Українському кризовому медіа-центрі у рамках проекту УКМЦ «Речник мирного життя», що здійснюється за підтримки Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
У дітей є природна потреба, щоб поруч був хтось «великий, сильний і добрий»
Зараз у центрі понад 30 вихованців, хлопців і дівчаток різного віку. В ефір Геннадій Мохненко вийшов із двома своїми синами – рідним та прийомним – вже 32-м. «Ми усіх їх називаємо рідними, – зазначив він. – Сподіваюся, навесні візьмемо ще 2-3 дітей». За словами Геннадія, завоювати довіру і авторитет своїх непростих вихованців допомогло те, що вони самі прагнули знайти такого дорослого друга і наставника. «У дітей від природи є потреба, щоб поруч був хтось великий, сильний, добрий, той, хто заступиться, захистить, порадує, побалує, буде надихати», – пояснив він.
Серед перших вихованців центру близько 80% страждали від наркотичної залежності
Усе почалося наприкінці 90-х, із того моменту, коли Геннадій почав регулярно годувати безпритульних дітей на вулицях Маріуполя. «Тоді на вулицях було дуже багато дітей. […] І коли вони звикли, що у певне місце приносять їжу, вони почали там збиратися регулярно, спілкуватися, дружити. А одного вечора декілька з них ввалилися до нас додому серед ночі і сказали «А можна ми будемо у вас жити?», – згадує Геннадій Мохненко. – Тоді ми не думали, що станемо найбільшим центром на пострадянському просторі і що про це знімуть десятки фільмів, включаючи голлівудський» (Документальний фільм «Крокодил Геннадій» (Crocodile Gennadiy) Стіва Хувера. Торік отримав гран-прі на Артдокфесті – прим. УКМЦ). За цими першими поступово прийшли їхні друзі. Найбільш безнадійних, часто із найважчими формами наркотичної залежності, довелося рятувати проти їхньої волі – ловити силоміць під час нічних рейдів.
«Перше покоління наших вихованців були на 80% наркозалежні діти і підлітки. Сьогодні, на щастя, таких набагато менше», – зазначив Геннадій Мохненко. У підсумку усіх їх так чи інакше вдалося поставити на ноги.
Ключові фактори перевиховання наркозалежних – заповнення вакууму цінностей і зміна соціального оточення
За словами Геннадія, щоб реально допомогти людині, наркоманію потрібно розглядати не як проблему медичну, а проблему духовну, породжену браком уваги батьків і вакуумом цінностей. «Наркоману потрібно, щоб з’явилася якась основа для життя, релігійний досвід – просто усвідомлення, що ти творіння Боже, що існують поняття Добра і Зла. Це часто стає відправною точкою», – пояснив Геннадій. Водночас, при цьому він намагається не надто заглиблюватися у релігійні питання: «Це має бути пошук вже дорослої людини, яка шукає відповідь на життєві запитання». «Другий важливий фактор для перевиховання – це зміна соціального оточення: навколо мають з’явитися нові люди, зі світлими цінностями, принципами. Наркоманія не вирок. Якщо змінюється душа людини і змінюється оточення, є усі шанси повернутися до нормального життя», – зазначив Геннадій. Він додав, що усі ці роки центр допомагав не лише наркозалежним дітям, але й дорослим.
Подальша доля вихованців центру складається по-різному, але зазвичай краще, ніж віщувало їхнє минуле – знайшли цікаву для себе сферу діяльності, знайшли роботу, створили сім’ю. «Із багатьма ми підтримуємо зв’язок. Частина стали моїми друзями і прихожанами церкви, є такі, з ким тримаємо контакт через соцмережі, є ті, хто зовсім поруч і співпрацюють з нами», – розповів Геннадій Мохненко.
Центр фінансується виключно завдяки благодійним пожертвам
Повсякденні потреби центру у повному обсязі фінансуються благодійними внесками. «Уся наша християнська община підтримує цю роботу з дітьми. Знаходяться люди, які привозять продукти, одяг, якісь посилки, так і підтримуємо нашу «Республіку Пілігрим», – зазначив Геннадій.
Прочитати більше про життя «Республіки «Пілігрим» та підтримати центр можна за посиланням http://republicpilgrim.org/news/pilgrim.html.