Для того, щоб мотивувати субсидіантів економити і впроваджувати заходи енергоефективності, необхідно запровадити монетизацію субсидій. Але спершу потрібно вирішити найбільші недоліки системи – відсутність верифікації субсидіантів і завищені нормативи, а також запровадити фінансову відповідальність за несвоєчасну сплату за комунальні послуги. Про це заявили експерти під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.
Яна Бугрімова, керівник офісу реформ при Міністерстві фінансів України, зазначила, що уряд планує до кінця цього опалювального сезону визначитися із моделлю, за якою проводитиметься монетизація, і прийняти необхідні нормативно-правові акти, але готового рішення ще немає.
Недоліки діючої системи
Одні з ключових недоліків діючої системи – відсутність стимулу для економії і завищені нормативи споживання. Олексій Хабатюк, заступник голови Департаменту НАК “Нафтогаз України”, зазначив, що за даними НКРЕКП фактичне споживання побутових споживачів із площею до 120 м 4 кубометри на квадратний метр площі у середньому по сезону, у той час як норматив – 5,5 кубометрів. До того ж, у нормативах не враховують зміну обсягів споживання залежно від місяця.
Ще одна серйозна проблема – відсутність дієвої системи превентивних механізмів від шахрайства: «мертвих душ», заниження доходів, приховування майнового стану, реєстрація безробітними тощо.
На думку Яни Бугрімової і громадських експертів, недоліком є також відсутність простору для інших газових трейдерів і система клірингу відповідно до Постанови Кабміну №20. «Як би держава не намагалася його структурувати, будь-який кліринг все одно призводить до зловживань, особливо із нашою системою комерційного обліку», – зазначила вона. Олексій Хабатюк зі свого боку заявив, що скасування клірингу призведе до підвищення ціни до ринкової і, можливо, навіть більшої, від чого у результаті кінцевий споживач не виграє. «Але у перспективі ми за відхід від клірингу, не тому, що це заважає роботі ринку, а тому, що це недостатньо ринковий і недостатньо прозорий механізм», – додав він.
Як виглядатиме монетизація?
На сьогодні розглядають дві моделі монетизації субсидій. Перша передбачає субсидіювання на рівні теплопостачальних компаній. «Це відмова від системи клірингу. Мова про те, що держава виплачує субсидії ТКЕ, але грішми, а не системою взаємозаліків, які існують сьогодні», – пояснила Яна Бугрімова. Друга модель – монетизація на рівні господарств, передбачає, що люди отримуватимуть субсидію у грошовому еквіваленті. В одному варіанті, споживачі отримуватимуть у грошовому еквіваленті залишок, у другому – одразу усю субсидію, з якої певні кошти сплачуватимуть за комунальні послуги. Також слід визначитися, чи встановлювати вимогу про цільове використання монетизованих коштів.
Варіанти рішення
На думку Яни Бугрімової, у кінцевому варіанті має бути повна монетизація субсидій, але це потрібно покроково: зі скасування клірингу, монетизації спершу на рівні ТКЕ, згодом – на рівні домогосподарств, але із цільовим призначенням – на комунальні послуги чи заходи енергоефективності. Це забезпечить плавний перехід і зменшить ризики. «Добре, якщо нам у 2017 році вдасться реалізувати перший етап, на рівні ТКЕ, і у 2018 році бути готовими до монетизації на рівні домогосподарств. Можливо – із попередньою реалізацією пілотних проектів», – зазначила вона. «Це дійсно кращий варіант, для того, щоб краще вивірити поведінку споживачів після повної чи часткової монетизації», – додала Маріанна Онуфрик.
Підготовчі кроки
По-перше, потрібно встановити моніторинг за фактичним споживанням, тому що станом на сьогодні норми явно завищені. «Це дозволить встановити адекватні норми, а вже вони дозволять перейти до монетизації», – зазначила Яна Бугрімова. Паралельно слід запровадити комерційний облік комунальних послуг і встановити фінансові санкції для усіх споживачів за несвоєчасну сплату за комунальні послуги.
По-друге, потрібно виявити і відсіяти тих, кому субсидії насправді не потрібні. «Перший крок уже зробили: у зв’язку з тим, що буде підвищено мінімальний розмір заробітні плати, з наступного опалювального періоду частина субсидіантів самі по собі відсіються», – зазначила Маріанна Онуфрик, експерт з питань соціальної політики енергоефективності Інституту суспільно-економічних досліджень. По-друге, потрібно запровадити більш чіткі критерії, ніж довідка про доходи і факт проживання. Водночас, зауважила вона, для припинення практики приховування доходів державі насамперед слід було б визнати реальний прожитковий мінімум.
З приводу того, чи необхідно розділяти програми енергоефективності та субсидіювання, думки експертів розійшлися. На думку Яни Бургімової, вони мають доповнювати одна одну, щоб таким чином мотивувати людей скорочувати споживання. На думку Олексія Хабатюка, програми потрібно розділити, а стимулювати до енергоефективності – через поступове зниження та уніфікацію соціальних нормативів.