«Бліцкриг» росії не вдався, ніхто з рашистів до Києва за дві години/дні не дійшов (навіть за два тижні не дійшов). Київ стоїть, жовто-блакитний прапор на місці, дух українців сильний, як ніколи, сентименти до росіян вивітрилися навіть у найбільш російськомовних регіонах і в найтолерантніших людей.
Перший шок минув, і хочеться трохи поговорити більш детально, що відбулося за ці дні, які в Україні психологічно потягнуть на кілька років. Що змінилося в Україні, і що важливого виявила війна в Україні для всього світу.
Відкриття №1: Україна переможе! Тут уже немає сумнівів ні в кого. Ні в українців, ні в західних аналітиків, ні у Bellingcat, ні в української бабусі, яка погрожує окупантам сокирою, ні, тим більше, у наших воїнів. Коли в перший день війни я говорила це своїм друзям з-за кордону – вони співчутливо мені посміхалися зі сльозами. Зараз вони перекладають наші меми, відео, тиснуть на парламенти своїх країн і збирають величезні мітинги біля російських посольств. Питання, чи переможе Україна, чи ні – вже не обговорюється – усі знають, що ми переможемо. Тому що наші воїни сміливі та знають, що захищають свою землю, своїх дітей та свою свободу, бо в територіальну оборону є черга на чергу, а жарти, що за можливість воювати проти росіян люди готові використати блат – не дуже й жарти. За кожним нашим воїном стоять тисячі-тисяч волонтерів і простих українців, які плетуть сітки, наливають коктейлі, поселяють біженців, сортують допомогу, збирають гроші на армію, працюють інформаційно, монтують відео, пишуть пісні та малюють плакати. Працівник «Укрпошти» та ветеран збив російський літак, жінка в Києві з балкона збила дрон банкою помідорів (перша версія була огірки – але це фейк)), роми вкрали танк, мешканець Мелітополя змусив відступати російських солдатів зі зброєю, коли просто йшов на них із голими руками – і це лише маленька частина абсолютно фантастичних історій, які тут відбуваються щодня.
Відкриття №2: Це не війна Росії та України – це війна цивілізації та варварів, ельфів та орків, Zомбі та людей, свободи та ненависті. Кому яка метафора ближча. Ми маємо можливість у деталях роздивитися «другу армію у світі», «рускій мір» та «особливий шлях», про який так багато говорили путін і його пропаганда. Та й чого гріха таїти – багато хто вірив. І міжнародні лідери, і культурні куратори, і жваві студенти вільного світу ні-ні та й назвали його сильним лідером або задумувалися про «загадкову російську душу». Росія з її розхваленою армією та ядерною кнопкою уявлялася Заходу таким диким і тому цікавим персонажем, сильним, грубим та небезпечним. І яким же було здивування, коли великий російський ведмідь виявився просто дрібним злісним орком, який боягузливо здається в полон і плаче про «ми були на навчаннях, нічого не знаємо», а всю свою злість зриває на мирному населенні, бомбардуючи лікарні та школи, розстрілюючи гуманітарні конвої, вчиняючи воєнні злочини, або просто займається бандитизмом і мародерством, крадучи курей та банки з консервацією. Ми всі сьогодні бачимо, що путін і його армія навіть не зло – це просто орда варварів із простроченими пайками, у поганій формі та повністю позбавлені мотивації.
Відкриття №3: росія повністю програла інформаційну війну в Україні та світі. Усі ці роки вони витрачали величезні гроші на великі мережі своїх пропагандистів та інфлюенсерів. Пропаганда рашки була всіма мовами світу і торкалася всіх цільових аудиторій – починаючи від відвертих рашистів до ніжних кураторів культурних центрів і любителів російського балету. Усе це спонсорувалося як безпосередньо з кремля, так і через інші великі компанії (наприклад «Газпром») і навіть світові інституції. Пропаганда кремля була така величезна, що навіть назвати всіх людей, які в ній були задіяні, буде складно (хоч і необхідно для Гаазького трибуналу). Проте буквально за два тижні війни в Україні росію більше ніхто не чує і не хоче чути. Вільний світ повністю відмахнувся від усіх меседжів, фейків, культурних ініціатив і навіть від плаксивого виття російських блогерів, які всі зараз стали «за мир», щойно Youtube відключив їм монетизацію. Прозріння виявилося швидким і, сподіваюся, буде довгим.
Відкриття №4: путін показав, що він тиран і безумець, і прораховувати його дії – це втрата часу. Дійсно, довгі роки весь світ намагався спілкуватися з росією, як із країною, у якої є якісь раціональні цілі. Багато лідерів Заходу роками намагалися дати можливість путіну «зберегти обличчя», берегли віру в деякі червоні лінії, певні домовленості та гарантії. Все це виявилося, взагалі, не так! Сьогодні ми бачимо, що навіть найшаленіші та найкумедніші ідеї – наприклад, такі, як змінити насильно в Україні владу із Зеленського на втікача Януковича – це ідеї, які всерйоз сприймаються в кремлі. Вони, справді, випустили медалі «за взяття Києва» та «за взяття Львова», справді, везли із собою парадну форму на парад через два дні і, справді, вірять, що їхня армія у болотному камуфляжі може «дійти до Ла Маншу». Так, це лякає всіх нормальних людей світу. Після того, як в Україні російські війська використали вже майже весь арсенал забороненої зброї, після того, як вони щодня скоюють воєнні злочини (розстрілюють сім’ї під час евакуації, морять голодом Маріуполь, не дають доступу гуманітарним службам, перевозять зброю в машинах швидкої допомоги) – здається, що від цієї армії можна чекати всього, що завгодно. Аж до світової катастрофи. Але тут треба розуміти й інший фактор – пропагандистам вдалося переконати себе, що російська армія «не має аналогів», але, насправді, путін сильний тільки, коли Захід слабкий. Вільний світ раціональний, вільний світ прораховує наслідки своїх дій, щоб берегти свою безпеку та безпеку своїх дітей. АЛЕ на війні з божевільним треба починати прораховувати наслідки і бездіяльності теж. І це відкриття може зберегти дуже багато життів і в Україні, і в усьому світі.
Відкриття №5: «Неможливо розбудити людину, яка вдає сплячого». Цю цитату приписують Махатмі Ганді, але, незалежно від авторства – це саме те, що сьогодні відбувається у Росії. Для багатьох українців це стало основним відкриттям. Багато хто намагався говорити з росіянами, висилати їм відео, фото, розповідати свої історії. Наші зірки та публічні люди записували відео російською мовою. Але це не має жодного ефекту. Жителі росії масово виявилися глухими до правди та здорового глузду, рейтинг путіна зріс, як і після анексії Криму, а на відео з рашки люди радісно заклеюють вікна своїх автомобілів буквою Z та проводять флеш-моби підтримки війни, а по телефону закликають своїх військових бомбардувати та вбивати. Так, путін диктатор, але його народ явно надає його людоїдським ідеям велику підтримку, а ті нечисленні, які думають трохи інакше, не здатні на зусилля та об’єднання. Сьогодні із залишків соціальних мереж, які працюють у рашці, ми чуємо плач дружин олігархів та блогерів, що санкції занадто сильно їх торкнулися і це «несправедливо», АЛЕ це не означає, що вони хоч трохи зрозуміли їхню причину, це просто означає, що їх позбавили комфорту, в якому вони мовчки (а іноді й явно підтримуючи) спостерігали за війною в Грузії, анексією Криму, воєнними злочинами в Сирії, окупацією Донецька та Луганська, а потім і за бомбардуваннями Києва, Харкова та гуманітарною катастрофою, влаштованою у Маріуполі. Я сама нещодавно з жахом зрозуміла, що росіяни реально (!) вірять, що бомбардування пологових будинків це фейк, що їхня армія звільняє світ, а напад на Україну – це превентивний удар, бо «НАТО готувалося напасти на день пізніше». Я теж думала, що це пропаганда, в яку неможливо повірити у здоровому глузді, але це не боти – це звичайні російські люди, яким близький імперський підхід їхніх лідерів. Тому я роблю висновок, що shared responsibility для цієї країни – це абсолютно нормальний захід після їхніх злочинів та їх масового схвалення.
Автор: ExterUA
спеціально для Res Publica