Чи є домовленість про передачу Україні американської зброї за рахунок європейських держав перемогою Трампа, навіщо американський президент дав Путіну 50-денний термін та що може змінити візит Кіта Келлога в Україну?
Про ці та інші теми розповів на Radio NV Володимир Солов’ян, доктор філософії, керівник Групи аналізу гібридних загроз УКМЦ.
Текстова версія інтерв’ю:
У чому полягає головна відмінність нової політики США щодо допомоги Україні?
Для Дональда Трампа важливо продемонструвати, що військова допомога Україні з боку США більше не буде безоплатною. Відтепер фінансовий тягар лягатиме на плечі європейців. Фактично ми бачимо реалізацію меседжів, з якими Трамп йшов на вибори минулоріч. Тому жодної сенсації не відбулося.
Позитивним сигналом, безумовно, є продовження поставок американських озброєнь. Вірогідно, протягом щонайменше двох найближчих місяців, ми не побачимо різких зупинок допомоги з боку Вашингтону.
На сьогодні відомо про окремі позиції таких країн як Франція, Італія та Чехія щодо неучасті у закупівлях американської зброї для України. Чим це обумовлено?
Варто нагадати, що серед європейських аналітиків та урядовців вже давно озвучуються занепокоєння щодо стану європейської оборонної галузі, адже близько 80% озброєння в арсеналах європейських армій НАТО вироблено поза межами Європи.
Європейські столиці усвідомлюють, що більше не можуть цілковито покладатися на Америку як гаранта власної безпеки. Так, США не йдуть з Європи – свої зобов’язання в межах п’ятої статті НАТО Вашингтон підтвердив на нещодавньому саміті Альянсу в Гаазі. Однак дії адміністрації Трампа змушують європейських політиків серйозно задуматися над зміцненням власних оборонних спроможностей, особливо з огляду на перспективу протистояння з Росією в 2020–2030-х роках.
В контексті нещодавніх заяв Трампа щодо поставок зброї для потреб України, мова не йде про колективний фінансовий влад всієї Європи. Ймовірно, на даному етапі поставки найбільш необхідної номенклатури – систем ПРО та дефіцитних зенітних ракет – будуть профінансовані Німеччиною. Певно, до ініціативи долучаться інші країни, переважно Північної Європи.
Нещодавно ЗМІ повідомили, що Дональд Трамп у телефонній розмові з Володимиром Зеленським запитував, чому Київ не завдає ударів по Москві. Наступного дня президент США озвучив протилежну позицію, мовляв Вашингтон виступає проти атак на російську столицю. Чому позиція американського президента кардинально змінилась?
Насамперед я вважаю, що ця фраза, найімовірніше, вирвана з контексту. Щоб оцінювати подібні ремарки Трампа, необхідно бачити всю стенограму розмови з президентом України.
Загалом риторика президента США виглядає мінливою, оскільки він все ще не прийняв остаточних рішень щодо відносин з Кремлем. Хоча головні дієві особи надають перевагу аналогіям з ігровими картами, в даній ситуації, як на мене, працює саме шахова логіка. Трамп запропонував Путіну розіграти нічию уже в дебюті партії. Але Кремль не прийняв пропозицію, адже Москву не задовольняє її нинішнє «турнірне становище». Тож партія переходить в мітельшпіль, який буде характеризуватись в’язким позиційним протистоянням. Для України це означає продовження затяжної кровопролитної боротьби за виживання в наступні місяці, а можливо, й роки.
50 днів, які Трамп дав Путіну для фіналізації військової авантюри проти України, означають, що США залишаються «в грі». Далі США можуть повернутись до теми санкцій, конфіскації активів тощо. Але ці рішення будуть прийматись поступово. Я би не очікував накладання на Росію жорстких санкцій з боку США вже на початку осені. Думаю, остаточні рішення залежатимуть від оцінки Білим домом здатності Росії до активних наступальних дій восени та взимку.
Варто також звернути увагу, що новий «дедлайн» Трампа збігається в часі з візитом Путіна до Китаю на святкування 80-річчя перемоги КНР над Імператорською Японією. Очевидно, Москва намагатиметься максимально продемонструвати союзництво з Китаєм. Фактор російсько-китайського альянсу також може вплинути на позицію Трампа.
Путін спробує скористатися цим часом щоб просунутися на фронті?
Думаю, так. Трамп зрозумів, що Путін одержимий Україною. Його не вдасться задобрити окремими поступками. Тому президент США відійшов убік, дав Путіну можливість продемонструвати «реалізацію» загарбницьких намірів. Але водночас Трамп «урівняв позиції» через продаж Україні критично необхідних озброєнь та відновлення поставок.
При цьому варто усвідомлювати, що в найближчі місяці Україна отримуватиме пакети допомоги за контрактами, які були укладені ще за попередньої адміністрації. Тому якісного переламу на полі бою найближчим часом очікувати не варто.
Єдиний можливий прорив може відбутись у тому випадку, якщо США допоможуть Україні у сфері технологій, наприклад, щодо ракетного озброєння. Але невизначеність політики Трампа на російсько-українському треку ставить таку можливість під серйозний сумнів.
У цьому контексті згадуємо візит спеціального представника президента США Кіта Келлога до Києва. Чи дійсно Келлогу доручено провести “перезавантаження” політики щодо України?
На мою думку, місія Келлога свідчить про підвищення його апаратної ваги. В рамках візиту серед його завдань могла бути оцінка найбільш актуальних потреб України в озброєннях. Для Вашингтону важливо знати, який обсяг допомоги дозволить зберегти умовний статус-кво до осені, щоб Трамп увійшов в наступний етап переговорів з Путіним із сильніших позицій.
з питань України та Росії Кіт Келлог, 14 липня 2025
Чи може Трамп змінити позицію раніше 50-денного терміну?
Такого варіанту розвитку подій не можна виключати. Емоційне налаштування та інтуїція відіграють домінуючу роль в прийнятті рішень Трампом. Це створює непередбачуваність, яка є проблемою для Кремля. Російські аналітики не можуть точно сказати Путіну, як відреагує Білий дім на той чи інший провокативний крок чи спробу шантажу.
Показово, що після заяв Кіріла Дмітрієва (одного з ключових комунікаторів Кремля з американською адміністрацією) про «історичну розмову» лідерів США та РФ, вже наступного дня сам Трамп публічно висловлював незадоволення позицією Путіна.
Це підтверджує, що остаточних рішень не ухвалено. Восени ми можемо стати свідками продовження нинішньої маятникової стратегії – коли шальки терезів прихильності Трампа схиляються то на бік Києва, то Москви. Але цілком можливий сценарій переходу Білого дому до більш послідовної лінії підтримки України.