Донедавна лікарі на місцях самостійно обирали групу інвалідності для кожної людини, що пройшла медико-соціальну експерту комісію (МСЕК). Це призводило до корупційних схем – інвалідність отримували особи, які не мають право на такий статус. На цьому наголосила Оксана Корчинська, народний депутат України, член комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі. Інша проблема – можливість людей з інвалідністю приїхати до МСЕК. Завдяки прийняттю законопроекту 7161 ситуація змінилася – особи з інвалідністю можуть через Інтернет заповнити заявку та викликати МСЕК додому. Окрім цього, завдяки впровадженню Міжнародної кваліфікації функціональності зменшився людський фактор під час визначення групи інвалідності.
Використовуючи Міжнародний класифікатор функціональності, МОЗ працює зараз над тим, щоб надати можливість сімейним лікарям оцінювати стан пацієнта та вносити дані до системи e-Health. Олександр Ябчанка, речник Міністерства охорони здоров’я України, наголошує – потрібно змінювати не просто процедуру отримання статусу про інвалідність, а систему вцілому. «Сама система націлена не на те, аби людину максимально адаптувати до умов, які її оточують, а на видачу статусу людини з інвалідністю. Міністерство охорони здоров’я планує змінити філософію процесу», – зазначив Олександр Ябчанка.
Кожна людина після отримання статусу особи з інвалідністю має право отримати індивідуальну програму реабілітації. І на цьому етапі людина з інвалідністю стикається ще з однією проблемою – низький рівень кваліфікації експертів, які залучені до роботи МСЕК. «МСЕК також відповідальна за дуже важливий документ – індивідуальну програму реабілітації. Це власне документ, який має відповідно до законодавства, державні гарантії, повний перелік видів реабілітації, реабілітаційних послуг, технічних засобів реабілітації, різного устаткування. Саме експерти МСЕК мають наділити цим правом людину, яка звертається до МСЕК», – зауважила Наталія Скрипка, виконавчий директор Національної асамблеї осіб з інвалідністю.
Більшість людей з інвалідністю не отримують належної допомоги: здебільшого вони навіть не знають про свої права на реабілітаційні заходи. «Кошти, які можна витратити на реабілітацію – витрачають на утримання. Це і людям не вигідно, тому що вони живуть на копійки, і державі невигідно, тому ще це просто витрати», – вважає Роман Ланський, експерт Реанімаційного Пакету Реформ.
«Якщо ми бачимо приклади успішної інтеграції, повернення людини, незважаючи на серйозну інвалідність, до активного життя, це успіх не наш, як суспільства. Це успіх не нашої держави. Це успіх конкретної людини, її друзів, оточення. Їй просто пощастило отримати підтримку, зустрітися з потрібними людьми, і це її успіх. Але не системи. Системи, на жаль, ми не маємо», – підсумувала Наталія Скрипка.