52% українців вважають, що і жінки і чоловіки мають бути у рівній мірі залученими до політичного життя. Стать кандидата, як фактор електоральної поведінки, має значення лише для 2-3% опитаних. Такі результати загальнонаціонального опитування представила Олена Єна, керівниця програми «Жінки-Лідери» Національного демократичного інституту, під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. «Ці цифри говорять про те, що українські виборці готові голосувати за жінок кандидаток. Чи достатньо в українському парламенті жінок чи недостатньо – мають вирішувати виборці. Але для того, щоб вони мали можливість обирати, має бути достатньо кандидаток серед тих, хто балатується», – зазначила Олена Єна.
68% респондентів погоджуються із тим, що партії більше схильні висувати чоловіків-кандидатів. Для того, щоб збалансувати партійні списки пропонують запровадити механізм гендерних квот, коли для жінок у партіях резервують певну кількість мандатів. У законі про місцеві вибори уже затвердили 30% гендерних квот. Однак минулі місцеві вибори показали, що поруч із квотами потрібно також запроваджувати відповідальність за їхнє недотримання. «За останні роки ми бачимо суттєвий прогрес. Цьому свідчить той факт, що в закон про місцеві вибори, за яким ми провели останні вибори були записані квоти – не менше третини осіб кожної статі мають бути записані у списках. Але не була затверджена відповідальність за їхнє недотримання. Не всі партії цього дотримались, але багато партій максимально намагались слідувати цьому», – зазначив Олександр Черненко, народний депутат України.
Гендерні квоти також хочуть запровадити на національному рівні. За проект Виборчого кодексу, який передбачає 40% гендерних квот, уже проголосували у першому читанні. Однак реакція суспільства на такий механізм є неоднозначною – частина вважає його недемократичним. «З одного боку – це дійсно, виглядає, як преференція певної групи. Однак квоти – це саме той необхідний, тимчасовий інструмент, який потрібен, щоб допомогти групі, яка дуже довгий час була відсунута від старту», – пояснила Ганна Довгопол, координаторка програми «Ґендерна демократія», Фонд імені Гайнріха Бьолля в Україні.
«Говорити про квоти обов’язково потрібно. Просто потрібно розуміти, що загальне розуміння необхідності квот ніколи не буде досягнуте на рівні більшості серед населення. Просто тому, що таким чином питання поставлене. Якщо їх запитати, чи хотіли б вони бачити українську політику більш збалансованою, з рівною кількістю чоловіків і жінок, опираючись на дані наших досліджень, ми можемо стверджувати, що ви би отримали позитивну відповідь», – додала Олена Єна.
Для того, щоб стимулювати у суспільстві дискусію щодо гендерної рівності у політиці, це питання зробили головною темою цьогорічного конкурсу «Стоп цензурі!». Роботи прийматимуть до 15 липня. «Ми плануємо, що після того, як у вересні експертне журі обере переможців цього конкурсу, буде сформована певна експозиція, яка буде подорожувати країною і створювати дискусію на місцевому рівні. За підсумком ми хочемо надихнути політичні партії взяти сміливість підписати неформальний меморандум не залежно від того чи запрацюють квоти чи ні – прогресивні партії, які позиціонують себе як демократичні, могли б зобов’язатися «джентльменською угодою» сформувати свій список із збалансованим залученням жінок і чоловіків», – зазначила Інна Борзило, громадська діячка, виконавча директорка ГО «Центр UA».