Правозахисники закликають врегулювати ситуацію із українськими адвокатами, які залишилися на окупованих територіях Криму та окремих районів Донецької і Луганської областей, відновити їхній зв’язок з органами адвокатського самоврядування та забезпечити розслідування випадків тиску і нападів на них. Такий основний висновок доповіді «Адвокатура в окупації», підготовленої Українською Гельсінською спілкою з прав людини у партнерстві з Регіональним центром з прав людини, адвокатами з окупованих територій України та адвокатами переселенцями, яку презентували в Українському кризовому медіа-центрі.
Доповідь ґрунтується на інформації з відкритих джерел, інтерв’ю з адвокатами, які певний час залишалися або зараз залишаються на окупованих територіях ОРЛДО і Криму, та відповідях на запити до органів державної влади.
За підсумками дослідження, із 90 адвокатів, які працювали на території окремих районів Луганської області, зараз на здійснюють діяльність близько 20; у Донецької області залишаються близько 200. Адвокати, які після подій 2014 року з різних причин не змогли виїхати, опинилися без засобів до існування, при цьому почали отримувати пропозиції від окупаційної влади перереєструватися за їхніми вимогами і відновити адвокатську діяльність, розповіла Ольга Семенюк, адвокат, внутрішньо переміщена особа з окупованих територій сходу України. Відомо про один випадок вбивства адвоката на окупованій території (мотиви невідомі), а також випадки викрадення адвокатів, утримання в заручниках, заволодіння їхнім майном. «Ми сподіваємося, що українські правоохоронні органи проведуть розслідування і встановлять ці факти. На жаль, поки що, судячи з відповіді на запит до Генеральної прокуратури України, ці факти не розслідуються», – зазначила Ольга Семенюк.
Із близько 1700 адвокатів, які працювали у Криму, понад 980 припинили діяльність. Щоб мати можливість працювати далі, необхідно було визнати себе громадянами Росії та пройти перереєстрацію.
Лілія Гемеджі, правозахисниця, адвокат з Криму, наголосила, що всі нелояльні до російської окупаційної влади адвокати постійно перебувають під тиском. «Правозахисники в Криму заважають «камуфлювати» громадське життя – вони викривають і виносять на обговорення на міжнародних майданчиках реальну ситуацію з правами людини. […] Зараз дуже зручною стала стаття про екстремізм і тероризм. Будь-який прояв незгоди з окупаційною владою зводиться до того, що людину притягують до відповідальності за цими статтями», – зазначила вона.
Лілія Гемеджі нагадала, що 27 жовтня їй та її колезі Едему Семідляєву, та активісту «Кримської солідарності» так звана прокуратура окупаційної влади винесла попередження «про неприпустимість екстремістської діяльності». «Ми направили запити з проханням пояснити, у чому полягала нібито наша протиправна діяльність та вимогою надати матеріали, на основі яких винесли це попередження. Ми отримали формальну відписку. Потім ми побачили, як Еміль Курбедінов, який згодом отримав аналогічне попередження, вдруге опинився під адміністративним арештом», – розповіла Лілія Гемеджі. Вона додала, що паралельно окупаційна влада почала інформаційну кампанію проти Еміля Курбедінова.
Роман Мартиновський, адвокат-переселенець із Севастополя, експерт Регіонального центру з прав людини, звернув увагу, що адвокати, які залишаються в ОРЛДО і Криму, втратили зв’язок з адвокатськими органами самоврядування і опинилися у ситуації невизначеності. «Ніхто не дав роз’яснення як себе поводити, можна отримувати статус російського адвоката чи ні, як це розцінить НААУ [Національна асоціація адвокатів України] … Звісно, є випадки, коли адвокати повинні нести кримінальну відповідальність за свої вчинки – для прикладу, Ольга Ковітіді, яка була активною учасницею «кримської весни» і зараз у Раді Федерації РФ, у комітеті національної оборони. До речі, вона залишається у статусі українського адвоката. Те саме стосується так званих «заступників міністрів юстиції» «ЛНР»/«ДНР» пані Радомської і пані Авільцевої. Але що стосується рядових адвокатів, які здійснюють захист простих людей – потрібно заявити, що ці люди не можуть бути притягнені до жодної відповідальності. Більш того, потрібно закликати адвокатів активно включатися в цей процес і захищати людей, які перебувають в окупації», – наголосив Роман Мартиновський.
Серед рекомендацій доповіді – забезпечити розслідування випадків переслідування адвокатів, відновити діяльність органів адвокатського самоврядування АРК і Севастополя, забезпечити для них доступ до підвищення кваліфікації. «Ми повинні стежити за тим, як буде розвиватися ситуація, мотивуючи органи адвокатського самоврядування і органи державної влади, щоб цей аспект був постійно у фокусі уваги і з розумінням, що адвокати є тим потужним інструментом який забезпечує права осіб на непідконтрольних територіях професійним захистом», – підсумував Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини.
Присутня на брифінгу голова комітету захисту прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності НААУ Ганна Боряк зазначила, що станом на зараз НААУ вийшла на зв’язок з українськими адвокатами у Криму і готуються звертатися для захисту їхніх інтересів до міжнародних правозахисних організацій. Вона також зазначила, що в Севастополі продовжує працювати Рада адвокатів Криму. За її словами, українським адвокатам у Криму не обов’язково перереєстровуватися, достатньо отримати підтвердження права займатися адвокатською діяльністю у Мін’юсті РФ як іноземний адвокат.
Роман Мартиновський у відповіді на коментар звернув увагу, що такі дії адвоката фактично будуть визнанням Криму територією РФ. Крім того, усіх українських громадян, прописаних у Криму, Росія автоматично вважає власними громадянами відповідно до свого закону 6-ФКЗ, тому отримати статус іноземного адвоката в РФ вони не можуть.
