Чи втручалася Росія в українські вибори під час першого туру? Чи присутні наративи російської пропаганди в українському медіапросторі?
Любов Цибульська, директорка Групи аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру:
– Українські вибори висвітлювали практично всі російські телеканали, подекуди цій темі присвятили цілі програми.
– Російські медіа ще кілька місяців тому почали кампанію з дискредитації українських виборів. Основні наративи – що вибори не будуть легітимними, тому що повністю оркеструються США і деякими країнами ЄС, будуть сфальсифіковані на свою користь владою і проходять «під дулами автоматів», а також – тому що українці, які проживають в Росії, Криму та ОРЛДО, не можуть проголосувати.
– Активно просувається думка про «хаос в Україні». Ця думка активно нав’язувалася і міжнародним медіа та спостерігачам. Саме слово «хаос» часто вживали міжнародні журналісти відносно українських виборів, хоча в результаті усі міжнародні спостерігачі визнали, що системних порушень не було.
– Багато говорять про «третій Майдан». Це наратив, який передбачає громадянську війну, і утверджує думку про Україну як failed state.
– Основним інструментом були традиційні медіа – телебачення. Певні українські телеканали просували ті самі наративи.
– Поляризація спостерігається і в соціальних медіа, тому важливо не зіграти роль «корисних ідіотів», не піддаватися на маніпуляції і ставитися з максимальною повагою одне до одного.
– Нам потрібна дискусія про журналістську етику і відповідальність медіа. Але поки олігархи володіють телеканалами – вони будуть поширювати потрібну інформацію. У тому числі вигідну Кремлю.
Максим Тульєв, член правління Інтернет асоціації України:
«Моє підприємство хостить один із серверів Центрвиборчкому. Ми не бачимо технічного втручання Росії, такого, яким воно могло б бути. Ми знаємо про вразливості українських мереж і систем ЦВК, ми його всі очікували, але його не було… Найбільш серйозні речі з боку Росії ми очікуємо у другому турі, тому що він буде вирішальним».
«Перед цими виборами спостерігалася тенденція до закриття доступу до супутникових телеканалів. Бабуся у селі, яка має супутникову «тарілку», не стане платити 100 гривень абонплати за доступ до українського каналу – вона перемкнеться на російський канал, який у відкритому доступі. А ці канали адмініструють не дурні люди – вони їх ставлять на ті ж транспондери, де були у відкритому доступі українські канали.
Зрозуміло, що якісний контент коштує грошей. Але чи на часі це зараз? Ми можемо зробити так, щоб аудиторія, яка зараз дивиться російське телебачення через супутникові мережі, особливо у прикордонних зонах, мала можливість на час виборів бачити українську альтернативну точку зору. Треба зняти усі роялті та обмеження на розповсюдження сигналу, увімкнути аналогові передавачі, які були вимкнені, щоб українські канали могли дивитися якомога більше людей».
Олексій Погорєлов, генеральний директор Української асоціації медіа бізнесу:
«Я дивлюся на все це [присутність певних наративів у ЗМІ] через призму «війни бюджетів»: який зі штабів мав більше грошей на медіа. Усі ролики, програми, шоу, серіали, концерти – це медіа ресурс. Якщо розглядати це як «бій бюджетів» – вчорашні результати є очікуваними.
Велика кількість російських меседжів потрапляють до нас через «джинсу», проплачені матеріали. Місцеві медіа – це 50-60% виборців. У районах джерело інформації №1 – це ось ця місцева преса, і там частка передвиборчої «джинси», мабуть, найбільша – тому що вона їх годує. І вони поширюють ці меседжі і впливають на позицію виборця. Ця економічна складова медіабізнесу дуже важлива. Брак якісної журналістики впирається в брак грошей».
