Документальну стрічку «Крихка свобода» про п’ятьох українців з Луганська, які пережили полон бойовиків, викладуть у відкритому доступі. Фільм з’явиться на Youtube-каналі проекту «BABYLON’13» 28 червня, на День Конституції України. За словами співавторів проекту, цю дату обрали як символічну – зважаючи на тематику фільму.
«У назву фільму «Крихка свобода» ми закладали ідею, що базові поняття, які ми вважаємо нормальними і невід’ємними – свобода вибору, висловлювань, фізична свобода – можуть зникнути буквально за один день. Це могло би трапитися з будь-ким із нас, якби наші міста опинилися в окупації. Розповісти мовою кіно про досвід цих людей – великий виклик. І я неймовірно вдячний кожному з цих 5 героїв, що вони нам довірилися», – розповів Костянтин Кляцкін, режисер-документаліст, засновник студії DocNoteFilms, учасник проекту BABYLON’13, на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Фільм розрахований на широку аудиторію, він не містить жорстоких сцен. Документалісти ставили перед собою завдання зробити кіно, яке буде зрозуміле кожному у будь-якому місті України.
«Для мене робота над фільмом не була простою, тому що потрібно було знову пригадати, пережити все, що відбувалося. Але цей фільм важливий і потрібний – багато людей досі залишаються там, у нелюдських умовах. Те, що відбувається по той бік лінії зіткнення, нагадує процеси, які відбувалися після Жовтневої революції – коли обвинувальні вироки штампували усім підряд з однією метою – залякати. Я вважаю, що це терор над мирним населенням, тому що приклади таких розправ придушують волю, здатність людей критично мислити і оцінювати те, що відбувається», – каже Олександр Ретілов, герой фільму.
«Ми зафіксували близько 200 місць, де людей утримували, застосовували до них насильство, примушували до примусової праці, страчували. Залишається актуальним притягнення до відповідальності людей, які вчиняли такі злочини – гучних розслідувань і випадків притягнення до відповідальності немає. Сотні людей вже вийшли з полону. Доля тих, хто був звільнений, особливо у 2014-16 роках, у більшості випадків є складною», – розповів Володимир Щербаченко, керівник Східноукраїнського центру громадських ініціатив.
Фільм вперше презентували близько 10 місяців тому. Відтоді відбулася низка показів у різних містах України, «від Сєвєродонецька до Львова», за участі героїв фільму і правозахисників.
На думку співавторів проекту, в Україні не вистачає документальних фільмів на цю тему. Про долі людей, які опинилися в полоні, потрібно говорити більше – щоб про проблему не забували. Від початку роботи над фільмом минув тривалий час, проте всі питання, порушені у ньому, залишаються актуальними.
«У сприйнятті більшості людей, це «десь далеко із кимось» – у них немає усвідомлення, що це зовсім поруч і з такими ж людьми, як вони самі, і в такій ситуації міг опинитись будь-хто, кому не пощастило жити у Луганську. Між Луганськом і Києвом різниця лиш у тому, що там це трапилося, а до Києва це не дійшло», – наголошує Олександр Ретілов.
«Як би далі не відбувалося «налагодження мостів» з окупованими територіями, «покращення відносин з Росією» – за жодних умов ми не маємо пробачити і забути ці злочини. Люди, які їх вчинили, мають бути притягнені до відповідальності», – зазначає Володимир Щербаченко.
