Станом на червень 2019 року, не відбулося жодного із передбачених графіком досягнень у інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, хоча на цей момент їх вже мало бути не менше чотирьох. Про це розповіли співавтори звіту «Інтеграція у рамках асоціації: динаміка виконання угоди між Україною та ЄС», підготовленому у рамках проекту «Громадська синергія», на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Інтеграція в одному секторі – державних закупівлях – де-факто відбулася, але не через механізм, передбачений Угодою про асоціацію, а окремої угоди у рамках Світової організації торгівлі, відповідно до GPA, зазначає Дмитро Шульга, директор Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження».
Загалом Угода передбачає інтеграцію з ринком ЄС у 14 секторах. Це має відбутися протягом 8 років, починаючи з 1 січня 2016 року.
«Прогрес відбувається там, де є чітке розуміння державної політики, є певна державна стратегія державного сектору і конкретних відповідальний орган державної влади і політичні представники, відповідальні за певний напрямок. Де цього немає – там у нас є проблеми», – каже Дмитро Шульга.
«Скоріш за все, відставання буде й далі, і навіть через 5 років – тому що певні речі не можна зробити швидше. Або вони недоопрацьовані, або будуть працювати тільки наполовину. Що більше часу минає, тим більше нормативно-правових актів має бути ухвалено – цей «сніжний ком» наростає», – зазначив Андрій Бутін, старший науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.
Найбільш успішні сфери виконання Україною євроінтеграційного «домашнього завдання» – технічне регулювання, фінансові послуги, державні закупівлі, і значною мірою енергетика.
У цьому році почалися зрушення у реформі митниці. Це не є зобов’язанням у рамках Угоди, але безпосередньо впливає на євроінтеграційні реформи.
У першому півріччі 2019 року були прийняті у першому читанні проект закону №7473 – зміни до митного кодексу для впровадження інституту авторизованого економічного оператора, та №9532 – щодо спрощення транзитних процедур (приєднання до спільної транзитної системи NCTS). Можливо, Верховна Рада цього скликання ще встигне проголосувати їх у другому читанні.
Водночас, майбутнє оновленої митниці під питанням. Чи продовжиться реформа і як – залежатиме від нового парламенту й уряду. «Можна побачити різні точки зору на те, як має функціонувати митниця. Є позиція навіть робити політичні призначення, але для цього треба вносити зміни до законодавства», – зазначає Андрій Бутін.
Реформа в енергетиці є водночас найбільш успішною і найбільш провальною, зазначає Олена Павленко, президент DIXI Group. Серед успіхів – запровадження ринку газу, добового балансування ринку газу, спроба монетизувати субсидії. Це також ратифікація Додатку 27 до Угоди про асоціацію.
«Це перша найбільш просунута домовленість між Україною та ЄС про взаємну інтеграцію ринку. Там прописано, що Україна повинна консультуватися з ЄС з приводу розробки окремих норм законодавства та скасувати своє законодавство у частині, яка не відповідає європейським нормам. Частина європейського законодавства – Мережеві кодекси – повинні прийматися без суттєвих змін», – зазначає Олена Павленко.
Невирішеними залишаються два ключові питання: «анбандлінг» Нафтогазу та лібералізація постачання побутовим споживачам.
Найбільшим провалом є рішення Конституційного суду щодо Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Це дуже гостре питання і воно мало б бути предметом обговорень на Саміті Україна-ЄС, каже Олена Павленко.
«Рішення Конституційного суду стосувалося не закону про регулятора в цілому, а конкретних норм, і частина цих норм прямо кажуть про незалежність регулятора. У той же час, Угода про асоціацію і директиви про ринок газу та електроенергії чітко кажуть про те, що регулятор на цих ринках має бути незалежним. Тобто, у нас є суперечність між міжнародною угодою, яку підписала Україна, і рішенням Конституційного суду. Це тривожний дзвіночок, тому що чим більше Україна буде приймати законодавства, яке стосується інтеграції ринків, тим більше може бути спроб через Конституційний суд зупинити ті чи інші норми», – зазначає Олена Павленко.
Так званий «промисловий безвіз», скоріш за все, відтермінується: Верховна Рада поточного скликання не встигне прийняти законопроекти №7123 та №1022, які стосуються сфер стандартизації та ринкового нагляду. «Без прийняття цих двох законопроектів буде важко переконати ЄС погодитися на укладання угоди про оцінку відповідності та прийняття промислової продукції, ACAA (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products)», – зазначив Дмитро Шульга. Зміни, які Україна вже імплементувала у своє законодавство, дозволяють укласти ACAA як мінімум у трьох секторах.
