Menu

Роздільний збір відходів впровадили близько 1800 населених пунктів – Мінрегіонбуд

Чисте «завтра» для України. Хто відповідальний? УКМЦ 26.07.2019

Станом на кінець 2018 року, роздільний збір відходів з власної ініціативи впровадили у 1181 населених пунктах. Це майже утричі більше, порівняно з 2015 роком – тоді роздільний збір діяв у 398 населених пунктах. Про це розповіла Наталія Зайцева, експертка Офісу підтримки та впровадження реформ Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі.

Водночас, ця статистика не відображає масштаби інфраструктури роздільного збору відходів. Бувають випадки, коли у місті з населенням понад 30 тисяч встановлено менше 10 контейнерів для роздільного збору, каже Володимира Слабий, голова Української пакувально-екологічної коаліції «УкрПЕК».. Це дуже мало, але і в такому випадку формально роздільний збір існує.

З березня цього року Кабінет міністрів остаточно передав на місця усі повноваження щодо управління побутовими відходами, включно з тарифною політикою (Постанова №318 ).

«Тепер уся система управління побутовими відходами, уся тарифна політика будується виключно на місцевому рівні. Коли ви питаєте нас, коли буде запроваджено роздільний збір відходів – коли місцеві адміністрації вирішать, тоді й буде запроваджено. Усі козирі, всі важелі – все у них в руках», – зазначила Наталія Зайцева.

Проте на місцях не зможуть повноцінно скористатися цими повноваженнями, доки не запроваджено принцип розширеної відповідальності виробників, наголошує Володимир Слабий. «Він передбачає, що все, починаючи з інфраструктури для збору, сортування і переробки, фінансується виробниками товарів в упаковці. Доки цього не буде запроваджено, неможливо комплексно запровадити сортування – забезпечити фінансування цієї інфраструктури за рахунок тарифів, за рахунок людей – неможливо», – зазначає він.

Є приклади, коли сортувальну інфраструктуру запустили волонтерські ініціативи (як «Україна без сміття» у Києві). У Вишгороді інфраструктуру для роздільного збору з власної ініціативи створила й утримує група компаній. На 30-35 тисячне населення міста, контейнерів загалом 240.

Що з полігонами?

За даними Мінрегіонбуду, кількість полігонів в Україні за останні роки майже не змінювалася, вона коливається приблизно між 6 тисячами-5800. Проте зростає кількість несанкціонованих сміттєзвалищ – за останні три роки приблизно на 2,5 тисячі. Штраф за вивіз сміття на стихійне сміттєзвалища дуже символічний – близько 170 гривень.

З полігонами основна проблема у тому, що більшість із них давно відпрацювали свій ресурс і перевантажені, пояснює Наталія Зайцева. За рішенням регіонів, полігони проходять паспортизацію і приймається рішення щодо того, чи буде полігон закриватися з подальшою рекультивацією, чи можливо зробити його більш безпечним. «На багатьох полігонах вже будуються біогазові установки, які дозволяють цей газ використовувати для виробництва теплової або навіть електричної енергії», – розповіла вона.

Обладнати сучасний безпечний полігон – дорого: це потребує або суттєвого підвищення тарифів для населення, або залучення інвестицій.

Коли повноцінно запрацюють сортування й переробка?

Базові документи, які трансформують управління відходами в Україні, вже прийняті. Це Національна стратегія поводження з відходами до 2030 року та Національний план управління відходами до 2030 року, прийнятий у лютому 2019 року.

«Зеленим світлом» для повноцінного впровадження європейських норм поводження з відходами стане прийняття рамкового закону «Про управління відходами». Законопроект розробило  Міністерство екології та природних ресурсів, за участі українських та міжнародних експертів. 2 липня проект закону «Про управління відходами» зареєстрували у Верховній Раді, але тепер, у зв’язку із завершенням повноважень парламенту попереднього скликання, його прийняття відтерміновується на невизначений час – у зв’язку зі зміною влади, процедуру доведеться проходити «з нуля».

У зв’язку з цим, зависнуть декілька інших важливих законопроектів, які прив’язані до рамкового закону. Це проект закону про муніципальні відходи, куди входять і побутові відходи (розроблений Мінрегіонбудом). Він має бути прийнятий протягом 6 місяців після прийняття закону «Про управління відходами».

У майбутньому законі «Про управління відходами» закладено і принцип розширеної відповідальності виробників продукції, який створює механізм фінансування роздільного збору та переробки відходів. Це стосується упаковки, в якій продаються товари, відходів електричного та електронного обладнання, батарейки, батареї і акумулятори, потенційно у майбутньому – відпрацьованої оливи та шин. Ці законопроекти вже розроблені і можуть бути прийняті після прийняття рамкового закону.

За словами Наталії Зайцевої, прогнозувати, коли проект закону «Про управління відходами» знову потрапить до Верховної Ради – поки передчасно.

«Чим швидше ми почнемо, тим краще. Європейські країни рухаються цим шляхом з початку 90-х років і планують вийти на 65-75% переробки у 2030 році. Ми лише починаємо, але теж записали такі показники у нашій стратегії», – зазначає Володимир Слабий.