Згода України на реалізацію «формули Штайнмаєра» створює серйозні ризики для країни в контексті подальших переговорів, та ризики для безпеки мешканців прифронтових територій. Питання виборів в ОРЛДО не можна піднімати до відновлення повноцінної роботи української влади на цих територіях та до створення механізму люстрації для колабораціоністів. З такою спільною позицією виступила група громадських організацій на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
«На нашу думку, питання виборів мають бути винесені за дужки до моменту, доки не буде відновлено українську владу на всій українській території. Під відновленням влади ми розуміємо функціонування українських судів, прокуратури, СБУ, робота вільних медіа, українських політичних партій. … Без цього взагалі не може підніматися питання будь-яких виборів – місцевих, до Верховної Ради чи Президента», – зазначає Станіслав Федорчук, голова правління ГО «Українська народна рада Донеччини та Луганщини».
«Формула Штайнмаєра» не є чимось новим – це механізм реалізації других Мінських домовленостей. Проте цей курс залишає поза увагою питання окупації Криму та створює загрозу, що питання Донбасу далі розглядатиметься не як російська агресія проти України, а як внутрішньоукраїнський конфлікт, наголошує Павло Жовніренко, голова правління Центру стратегічних досліджень.
«Це потягне за собою величезні наслідки, тому що Росія переходить з категорії агресора у категорію посередника у переговорах, навіть гаранта виконання домовленостей. І це означає усунення правової та фінансової відповідальності РФ за розв’язання війни, і перекладання цієї відповідальності на Україну… Тоді Україна повинна буде відновлювати все, зруйноване діями Росії, за кошти українських платників податків, включно з переселенцями й усіма, хто постраждав внаслідок цих дій. Ці території стануть «раковою пухлиною» в тілі України, не даючи можливості ефективного реформування і розвитку», – пояснює він.
На його думку, Україні варто відмовитися від Мінського формату та вибудовувати подальші переговори, спираючись на Будапештський меморандум.
«Якщо розпочинати консультації у цьому форматі, все одразу стає на свої місця. У Будапештському меморандумі йдеться про територіальну цілісність і суверенітет України, включно з Донбасом і Кримом. Так, Росія може не захотіти – але Штати і Британія мають натиснути. Якщо вони цього не зроблять – Україна має оголосити ці території окупованими, оголосити, що не звільнятиме їх військовими методами, перекласти всю відповідальність на Росію, оголосити, що на цих умовах ми переговори не ведемо та відкласти питання до зміни урядів [у країнах-підписантах Будапештського меморандуму]», – зазначає Павло Жовніренко.
Станіслав Федорчук нагадав, що частина людей, які стали дипломатами при новій владі, критикували Мінські домовленості та наголошували, що формат Мінська має бути переглянутий або скасований, якщо Україна хоче досягти миру на своїх умовах.
Згода України на розведення військ створює великі ризики для мирних мешканців прифронтової зони, які можуть опинитися у сірій зоні, зазначає Максим Потапчук, голова ГО «Культурно-освітня фундація «Лібері Лібераті». У разі відходу українських військ, немає жодних гарантій того, що люди не стануть жертвами мародерів або груп бойовиків, тому що Місія ОБСЄ працюватиме лише у світлу пору доби.
«Люди, особливо з активною проукраїнською позицією, дуже стурбовані… Мешканці багатьох міст вже виходили на протестні акції, готуються віче на неділю. У Торецьку мешканці міста та прилеглих населених пунктів звернулися до військово-цивільної адміністрації Торецька з вимогою негайно провести публічне обговорення за участі представників СБУ, Нацполіції, комендатури і пояснити, чого очікувати. Тому що є загрози помсти, є загроза мародерства. Люди впевнені, що якщо військових відведуть, поліція не впорається з ситуацією. У Красногорівці, наприклад, лише двоє місцевих поліцейських. Якщо, згідно Мінська, набирати поліцію з місцевих мешканців – незрозуміло, чи це вийде: чоловіків залишилося мало, багато людей мають іншу роботу і мало хто готовий на ризики роботи поліцейським у прифронтовій зоні», – розповів Максим Потапчук.
Перед проведенням будь-яких виборів в ОРЛДО важливо, щоб Україна прийняла закон про колабораціонізм, який унеможливить потрапляння до органів влади громадян, які безпосередньо співпрацювали з окупаційною владою – депутатів, керівників військово-політичних структур тощо, зазначає Віталій Овчаренко, голова правління ГО «Рух переселенців України».
«Ми виступаємо за створення спеціальних комісій при президенті, які повинні будуть за поданням окремих громадян визначати, хто є колабораціоністом. Якщо людину визначать колабораціоністом, вона на певний термін буде позбавлена права працювати у державних органах – міськрадах, прокуратурах, СБУ, щоб вони, у разі повторення подій 2014 року не могли своїми діями легітимізувати окупаційні рішення», – пояснив він.
Поки що немає єдиного офіційного списку людей, які на момент російської агресії займали посади у державних органах та своїми діями підтримали російську агресію, зазначає Станіслав Федорчук.
«Якщо список колаборантів з СБУ, які перейшли на бік російських окупантів в Криму, вивішений на офіційному сайті, то, попри наші офіційні звернення, немає такого списку посадовців Донецького управління МВС України, які безпосередньо організовували переслідування проукраїнських активістів… Ми свідчили про те, як Донецька обласна рада, ще будучи чинною, виносила рішення на підтримку незаконного референдуму. На жаль, Генеральна прокуратура не знайшла складу злочину в їхніх діях. Це питання і справедливості, і безпеки. Ми не бачимо можливості виборів без покарання людей, які брали участь у поваленні української влади на окупованих територіях», – наголосив він.
