Після розведення сил в новоутвореній «сірій зоні» безпека цивільних громадян фактично не гарантується. Про це розповіли правозахисники та активісти зі Станиці Луганської і Золотого-4 на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Безпекова ситуація у Станці Луганській відносно стабілізувалася ще три роки тому. Відтоді обстрілів житлових масивів не було. Проте після відведення української армії місцеві мешканці можуть знову опинитися у небезпеці, каже Костянтин Реуцький, виконавчий директор БФ «Восток-SOS», вимушений переселенець з Луганська
«Вулиці майже не патрулюються поліцією. Якщо поліцейські й заходять, то без зброї, і не можуть повноцінно зреагувати навіть на випадки побутового насильства, не кажучи вже про цілеспрямовані провокації бойовиків, вхід яких до селища зараз фактично відкритий», – каже Костянтин Реуцький. Він нагадав випадок 2017 року, коли у сірій зоні між КПВВ викрали двох молодих людей, які переносили речі літніх людей від одного до іншого пункту пропуску. Одного з них, Олександра Юрченка, забили до смерті. Другий, Микола Петухов досі знаходиться у підвалах так званої «ЛНР». «Зараз армія відійшла на 1 кілометр, у перспективі вся Станиця Луганська опиниться у «сірій зоні»… Українська поліція тоді не могла зреагувати, і зараз нічого не може зробити з бойовиками, які ведуть свій бізнес у сірій зоні. Вони погрожували мені особисто у присутності беззбройних українських офіцерів СЦКК», – додав Костянтин Реуцький.
«Сіра зона» не контролюється ніким, там немає ні поліції, ні Нацгвардії. Ми не маємо відповіді на питання, хто гарантує нашу безпеку – цивільних громадян які там живуть. Поруч зі Збройними силами ми почувалися безпечно. Зараз ми живемо немов у квартирі з незамкненими дверима. Ми хочемо миру, більше, ніж усі, хто «втомився від війни», але на наших українських умовах. Тому що Путін буде безкінечно висувати нові вимоги… Ситуація зараз дуже загрозлива», – каже Наталя Журбенко, проукраїнська активістка зі Станиці Луганської. За її словами, місцевим проукраїнським мешканцям почали погрожувати люди з протилежними поглядами. Після розведення масового виїзду нових переселенців не було. За інформацією Наталії Журбенко, з міркувань безпеки зі Станиці виїхала одна багатодітна родина.
Марина Данілкіна, проукраїнська активістка з Золотого-4, розповіла, що в ніч на 14 листопада, також в ніч з 12 на 13 по нових позиціях Збройних сил України біля Катеринівки були обстріли. «Вчора [13 листопада] бій йшов 40 хвилин. Лупили 120-ками (120-мм мінометами), люди у погребах сиділи. Про це ніхто не каже. Коли відбувалося розведення військ, теж були обстріли, але ніхто нічого не казав, – каже вона. – Ми за мир, але питання в тому, якою ціною. Нам обіцяють мир, але не кажуть, що ми будемо сіра зона і з чим ми залишимося. Кажуть що ЗСУ відійде і одразу буде мир – але ніякого миру не буде. Не можна відводити військових».
Богдан Чумак, член правління ГО «Правозахисна ініціатива,розповів, що їхня організація надсилала запити до РНБО, Міноборони, Нацгвардії, Нацполіції та Міністерства внутрішніх справ щодо заходів безпеки, які вживаються у зв’язку з розведенням сил.
«З того, що нам відповіли Міноборони – більшість інформації, яку ми запитали, щодо перебування працівників Нацполіції, здійснення заходів безпеки, є секретною, і зрозуміти, що і як здійснюється та буде здійснюватися, ми не можемо. На тлі того, що ми вже почули, складається враження, що безпека не здійснюється. І якщо подивитися на заяви з того боку – вони взагалі наполягають на тому, що поліція та Нацгвардія не можуть перебувати на території розведення, але що «загони народної міліції» готові почати забезпечувати заходи безпеки на території розведення військ, – каже Богдан Чумак.
Не зрозуміло, як буде забезпечуватися не тільки фізична безпека цивільних мешканців у зоні розведення, а й базові потреби, каже Костянтин Реуцький. У «сірій зоні» може опинитися близько 100 тисяч громадян. «Ми побоюємося, що гуманітарна ситуація після відведення сил у цих районах значно погіршиться. Люди будуть обмежені у свободі пересування, доступі до адміністративних послуг. Незрозуміло, як будуть ремонтуватися водогони, газогони. Може бути обмежений доступ до електропостачання і продовольства. Постачальники і зараз вагаються їхати у селища поблизу лінії фронту, ще менше вони захочуть їхати на територію, яка фактично не контролюється українською владою», – зазначив він.
Після введення «жовтого режиму» представники «Восток-SOS» намагалися отримати коментар щодо процедури для того, щоб потрапити у цю зону, але жодна з державних служб ще не дала відповіді. «У мене є побоювання, що чіткого плану, що буде далі, в української влади немає. Це імпровізація, яка наражає на небезпеку велику кількість наших співгромадян», – каже Костянтин Реуцький.
Богдан Чумак закликав журналістів надсилати запити до державних органів щодо деталей розведення сил. «Зараз ціна зустрічі у нормандському форматі – життя і безпека людей які проживають у сірій зоні. Влада має вжити всіх заходів, щоб гарантувати їм безпеку», – наголосив він.
