Антон Семенов – засновник волонтерського проекту «Як ти?», який досліджує зміни в комунікації, що відбулися через війну. У подкасті «Адаптація» він шукає приклади того, як українцям вдається впоратись з цими змінами, щоб зберігати стосунки і продовжувати підтримувати одне одного. Його новим гостем став театральний режисер, засновник та художній керівник ProEnglish Theatre України Алекс Боровенський. У 2022 цей театр організував серію сценічних читань сучасних українських п’єс в англійському перекладі “War. Ukraine. Texts”. Режисер поділився власним досвідом адаптації до нових умов
«Моє коло спілкування – це театральне коло. Або актори, які беруть участь в моїх виставах чи брали, або режисери, команда театру, театрів, близькі мені люди. Коли сталося повномасштабне вторгнення, велика війна розкидала всіх людей. Багато хто виїхав на захід України, за кордон, і зв’язок з ними був, але віртуальний. Ми залишились в Києві. Місяць жили в приміщенні театру, перетворивши його на бомбосховище, хостили людей. Коли наступає загроза життю, воно дуже роз’єднує з тими, в кого цієї загрози немає, і напроти – дуже з’єднує з тими, хто поруч. Так з’явилося нове коло спілкування», – розповів Алекс Боровенський.
Зміна відобразилась і на способах комунікацїї.
«Ти дуже вивіряєш, чи варто тобі кудись їхати, якщо можна щось вирішити тут і зараз онлайн, – визнав режисер. – Ми стали набагато більше цінувати простір час пересування і обмежувати його. Задач стало більше, і тепер все, що можна вирішити в театрі, вирішується в ньому».
На питання ведучого «До чого не вдається адаптуватись?», він говорить, що захисних механізмів не вистачає. В якості прикладу Алекс навів свіжий приклад.
«Вчора просто з нічого у Facebook мені прилітає якась історія. Чувак спілкувався російською на публічному заході на підтримку ветеранів. Я дуже коректно попросив його цього не робити, між тим мені відразу прилітає «Шановний». В Україні не кажуть «шановний» просто так. «А який у вас досвід роботи з ветеранами?» – запитує мене. Я не знаю, хто ця людина. Кажу: «Великий. А чого питаєте?». А він продовжує «А ви служили?». Мені стало образливо, бо я багато працюю з ветеранами. Вже знаю, що це військовий психолог, який служить і працює з військовими. І в мене великі питання до його компетенції, якщо так штирить», – заявив гість.
На це Антон Семенов відповів, що такі ситуації будуть відбуватися і нам всім треба адаптуватися, щоб вміти з ними справлятися. «Ми ж не можемо просто звинувачувати тих людей, які не витримують», – додав він.
Алекс Боровенський переконаний, в Україні буде дуже багато гарячих хлопців і дівчат, які не можуть відразу навчитися. Потрібні або медіатор або інституція, яка займається медіацією.
У своїй практиці проект «Як ти?» не використовує поняття медіації, замінивши його словом «комунікація».
«А у нас є навчання, підготовка, практика, поступовий розвиток і шляхи, як можна це робити, в яких форматах. Починаємо просто з навичок комунікації під час війни. Що спитати? Як заговорити? Як підтримати? А далі як читати лекції, проводити особисте глибинне інтерв’ю, схоже на нашу з вами бесіду. Тільки я майже нічого не записую. Тільки мікрофон тримаю. Але у нас буде запис. Для того, щоб людина взяла наш посібник, в якому міститься увесь алгоритм дій, непогано в неї спитати, що з нею відбувається? Це роблять наші ведучі фокус-груп та амбасадори. Вислухавши, вони готові поділитись подібним досвідом і обрати потрібний алгоритм. І тут ключова штука – щирість і реальна залученість в те, що відбувається, в контекст. Ми в нашій волонтерській спільноті саме цим і займаємося», – відзначив ведучий подкасту «Адаптація»