Нині в Україні критично бракує місць для поховання померлих, причому з року в рік ситуація лише погіршується. Про це заявили спікери під час пресконференції в прес-центрі Українського кризового медіа-центру на тему: «Поховальна справа і поховальні практики українців у дзеркалі громадської думки».
Ресурс існуючих кладовищ невпинно вичерпується, а нові майже не будуються. Про це свідчать дані моніторингу Мінрегіону, за якими громади потребують облаштування щонайменше 500 нових цвинтарів. Показовим є приклад Львова, де на все місто залишилося лише одне відкрите кладовище, однак за підрахунками місцевої влади, місць на ньому вистачить лише на рік.
Допомогти бодай частково вирішити цю проблему здатне більш активне використання альтернативних способів поховання померлих. Із-поміж них в Україні наразі можлива лише кремація із подальшим розміщенням праху в колумбарній ніші, захороненням у могилі або ж розвіюванням. Однак поки що цей спосіб не є розповсюдженим: у 2020 році частка кремацій у загальній кількості поховань в Україні склала лише 8%. У суспільстві активно шириться думка, що це пов’язано з тим, що українці не сприймають кремацію, оскільки вона суперечить національним традиціям та релігійним переконанням. Водночас прихильники цієї думки ніколи не підтверджували її жодними даними.
«Проблема поховання – це проблема не лише морального та психологічного характеру, але й практичного. На жаль, практика показує, що часто тут є корупційні проблеми… Ця проблема пов’язана із необхідністю вирішення питань охорони довкілля. Поховання в традиційний спосіб стикається із проблематикою, пов’язаною із використанням земель, забруднення ґрунтових вод, а кремація – із забрудненням повітрям. Це ще одна грань, з якою стикається кожна людина. Ця проблематика стосується реформи місцевого самоврядування. Місць для поховання людей у багатьох громадах практично немає», – наголошує Олексій Орловський, директор програми «Демократична практика» Міжнародного фонду «Відродження».
Олексій Колесников, голова ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» зазначив, що під час створення опитування вивчали 3 питання:
1. З якими проблемами українці найчастіше стикаються при здійсненні похованні померлих?
2. Що для громадян має найважливіше значення в питаннях поховання, та які дії і ритуали, пов’язані з похованням, вони найчастіше здійснюють?
3. Як українці ставляться до різних способів поховання померлих та чи готові ними користуватися?
Результати проведеного опитування* свідчать, що найбільша частка респондентів – понад 90% – ставляться позитивно або скоріше позитивно до закопування труни з тілом у могилі (інгумації). Крім того, загалом позитивні оцінки переважають і щодо кремації тіл померлих – 53,5%.
Ставлення до кремації значно різниться залежно від макрорегіону, рівня освіти та доходів. Так, у Києві позитивне ставлення висловили 80,6% респондентів, а в Центрі – 62,9%, у той час як в інших регіонах цей показник не перевищує 50%. Серед людей із початковою чи базовою середньою освітою переважає негативне ставлення – 81%, в той час як серед людей з вищою освітою показник позитивного ставлення, навпаки, становить 76,6%. Також негативне ставлення до кремації переважає в людей із гіршим матеріальним становищем, попри те, що цей спосіб дешевший за традиційне поховання. Загалом же тренди вельми чіткі: чим вищий рівень освіти і краще матеріальне становище, тим більш позитивне ставлення до кремації.
Серед людей, що не сповідують жодної релігії, переважає негативне ставлення до традиційного способу поховань – інгумації (75%). Водночас про чіткі зв’язки між релігією і ставленням до кремації говорити складно, адже загалом позитивне відношення до останньої переважає над негативним майже в усіх основних конфесійних групах.
У ході опитування респондентам також було запропоновано назвати, що для них має принципово важливе значення при похованні померлих. Відповіді засвідчили, що для більшості опитаних принципово важливе значення мають такі аспекти: щоби про померлу людину залишалася пам’ять – 60,3%, щоби людина була похована на рідній землі – 59,8%, щоби людина була похована поруч із близькими – 53,7%, щоби тіло або прах були обов’язково віддані землі – 51,7%. Також для багатьох важливо, аби були дотримані традиції (49,8%) та здійснені необхідні релігійні обряди (40,6%).
Отримані відповіді свідчать, що ідея кремації жодним чином не протирічить тому, що важливо для українців у питаннях поховання. Тож, напевне, незначна частка кремацій пов’язана не стільки з переконаннями людей, скільки з недостатньою доступністю такої послуги. Адже на всю країну працюють лише три крематорії – в Києві, Одесі та Харкові, а їх потужності завантажені наповну.
Також опитування засвідчило, що в Україні потенційно є запит на біопоховання (або екопоховання) померлих. Ідеться про захоронення праху померлої людини у спеціально відведеному місці на території лісу, парку чи іншої зеленої зони без установлення намогильних споруд та з використанням матеріалів, які швидко розкладаються. Загалом, 28% опитаних висловили позитивне ставлення до цього способу поховання, при чому навіть більше 20% у сільській місцевості.
Щодо інших інноваційних способів поховання померлих (як-от ресомація, промесія, компостування) українці поки що є вельми скептичними і здебільшого висловлюють негативне ставлення. Однак можна припустити, що такі оцінки значною мірою обумовлені тим, що громадяни знають про них дуже мало, тож з осторогою ставляться до невідомого.
Таким чином, для вирішення проблеми з браком місць для поховання померлих в Україні сьогодні вкрай важливо створити сприятливі умови для розвитку щонайменше кремації та біопоховань. Щодо інших альтернативних способів поховання варто розглядати лише можливість їх узаконення, в той час як їх розвиток і популяризація серед населення є питанням далекої перспективи.
Ольга Божко, начальниця відділу комунального обслуговування Мінрегіону додала, вся сфера потребує реформування. Закон про внесення змін до поховання та похоронної справи вже є підтриманий та вноситься на розглядання у ВР. В подальшому необхідно оновити підзаконні нормативно-правові акти, де прописати кроки та механізми втілення цієї реформи.
Дослідження – аналітична записка «Поховальна справа і поховальні практики українців у дзеркалі громадської думки».
___________________________________________________
* Опитування проводилося з 9 по 30 вересня 2021 року. Формування вибірки та збір даних забезпечені дослідницькою агенцією Info Sapiens у рамках щомісячного омнібусу. Опитано 1000 респондентів віком від 16 років по всій Україні, за винятком АР Крим та непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей. Метод опитування – особисте інтерв’ю вдома у респондента з використанням планшетів (САРІ). статистичні ваги забезпечують 100% відповідність вибірки соціально-демографічній структурі населення віком від 16 років та старше за критеріями статі, віку, регіону та розміру населеного пункту, відповідно до даних Державної служби статистики України станом на 1 січня 2020 року. Максимальна теоретична похибка складає 3,2%.
Дослідження проведене Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація сприяння самоорганізації населення» за сприяння Міністерства розвитку громад та територій України в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Думки та позиції, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають позицію Посольства Швеції в Україні, Міжнародного фонду «Відродження» та Ініціативи відкритого суспільства для Європи (OSIFE).
За додатковою інформацією щодо дослідження звертатися за телефоном 0501046323 або на електронну пошту samoorg@ukr.net
