Пошкодження водогонів, тривалі перебої з водопостачанням, використання криниць та альтернативних джерел води стали звичною реальністю для багатьох прифронтових громад. Водночас безпечність води залежить не лише від роботи інфраструктури. Не менш важливо, чи знають люди, як діяти після аварій, кому довіряти та як швидко отримати перевірену інформацію.
Саме ці питання стали центральною темою публічного обговорення «Інфекційні ризики та безпечна вода у прифронтових громадах: від дослідження до дії», яке відбулося 8 липня в Українському кризовому медіа-центрі. Захід організувала ГО «Елеос-Україна» в межах комунікаційної кампанії «Сценарії безпеки: Безпечна вода = безпечне життя». Її мета – допомогти людям сформувати прості практичні навички безпечного користування водою в умовах війни, а громадам, медіа та фахівцям громадського здоров’я – використовувати єдині, зрозумілі та доказові комунікаційні повідомлення.
Ключова ідея кампанії полягає в тому, що ефективна комунікація починається не з рекомендацій, а з розуміння людей. Саме тому першим етапом стало фокус-групове дослідження у шести громадах Харківської, Сумської та Дніпропетровської областей, яке дозволило з’ясувати, як мешканці сприймають ризики, кому довіряють, яких знань їм бракує та що впливає на їхню поведінку.
«Команда ГО «Елеос Україна» тринадцятий рік працює в гуманітарній сфері. Ми добре пам’ятаємо проблеми, що виникли після підриву росіянами Каховської ГЕС. Перше, що ми завозили тамтешнім мешканцям, – це чиста вода або засоби для її знезараження та очищення. Адже практично всі інфраструктурні комунікації були зруйновані, – розповів на заході Голова Правління організації Сергій Дмитрієв. – Як діючий військовослужбовець, я також постійно бачу, з якими труднощами, зокрема у забезпеченні водою, сьогодні стикаються люди у прифронтових громадах».
На першому етапі команда команда ГО провела фокус-групове дослідження в Дергачівській та Богодухівській громадах на Харківщині, Сумській та Конотопській – на Сумщині та Павлоградській і Самарівській – у Дніпропетровській області, щоби визначити, наскільки мешканці обізнані з інфекційними ризиками та готові до кризових ситуацій у водопостачанні. Найважливішим було з’ясувати, яких знань людям не вистачає та яким джерелам інформації про безпечне водокористування вони довіряють.
«Отримані результати стали основою нашої комунікаційної кампанії, щоби допомогти громадам ефективніше запобігати інфекційним ризикам і перетворити зроблені висновки на конкретні рішення та практичні дії», – сказала Ірина Агєєва, програмна директорка ГО «Елеос-Україна».
Фокус-групове дослідження показало, що люди на прифронтових територіях довіряють, насамперед, головам своїх громад і старостам. Тому, за словами Ірини Агеєвої, місцевій владі важливо володіти правильною інформацією і вміти вчасно доносити її до мешканців.
Одним із найважливіших висновків стало те, що люди рідко оцінюють безпечність води на основі офіційної інформації. Найчастіше вони орієнтуються на власний досвід: прозорість води, її запах, смак або відсутність осаду. Водночас саме такі ознаки далеко не завжди свідчать про її безпечність, особливо після обстрілів, аварій чи використання альтернативних джерел водопостачання.
В залежності від типу громади різняться і проблеми у водопостачанні, які в них можуть виникнути. У міських – це, як правило, пошкодження на водогонах, у селищних і сільських – здебільшого, ризик нітратного забруднення води в криницях, рідше – повені чи підтоплення. Команда ГО «Елеос-Україна» спільно з фахівцями Центру громадського здоров’я МОЗ України розробила практичні сценарії поведінки людей в різних кризових ситуаціях та протестувала їх у фокус-групах. У результаті були створені прості комунікаційні повідомлення, які громади зможуть розміщувати на своїх інформаційних ресурсах для підвищення рівня обізнаності мешканців.
«Важливо надати кожній родині, кожній людині чіткий і прозорий алгоритм дій зрозумілою мовою, як діяти в кожному конкретному випадку, – зазначила заступниця Генерального директора Центру громадського здоров’я МОЗ України Тетяна Орабіна. – А вода, як була, так і залишається одним із ключових факторів передачі інфекційних захворювань».
За її словами, будь-який інфекційний спалах – крім того, що є загрозою для здоров’я та життя людей, має також фінансовий вимір, адже це витрати в громадах, особливо у прифронтових, де не завжди може бути забезпечений і доступ до медичної допомоги. У кожному регіоні сьогодні діють Центри контролю та профілактики хвороб (ЦКПХ), які проводять лабораторний контроль води в громадах на безпечність та можуть своєчасно відреагувати на ризики. Також Центр громадського здоров’я МОЗ України долучився до комунікаційної кампанії ГО «Елеос-Україна», щоби спільними зусиллями створити такі прості й прозорі інструменти, які дадуть людям можливість правильно реагувати, навчитися і змінити свою поведінку в питаннях води.
«Найкраще, звичайно, щоби кожна громада, враховуючи її особливості, мала свій план стійкості у водозабезпеченні, і ми в цьому напрямку також працюємо», – сказала Тетяна Орабіна, зазначивши, що впровадження поведінкових змін є важливою складовою роботи щодо запобігання інфекційним ризикам на державному рівні. Вона наголосила, що формування таких поведінкових навичок є важливою складовою підготовки громад до кризових ситуацій і одним із найефективніших способів запобігання інфекційним ризикам ще до виникнення надзвичайної ситуації.
В умовах воєнного часу вкрай актуальним є оперативне реагування на пошкодження критичної інфраструктури, пов’язаної із водопостачанням. Програмний офіцер WASH Cluster Ukraine Олександр Козак розповів, що їхня організація співпрацює з водоканалами та урядовими й громадськими структурами в питаннях стабільної централізованої подачі безпечної води. За останні чотири роки, стикаючись з різними викликами, команда напрацювала дієві інструменти оперативного відновлення водопостачання у містах. Оскільки критична інфраструктура може бути уражена в будь-який момент, люди повинні володіти знаннями, як завчасно підготуватися до такої ситуації, щоб не залишатися без води до завершення відновлювальних робіт. А також розуміти, коли вода з крана може бути непридатною для пиття, щоб не наразити себе на небезпеку.
У мирний час вода є звичайною комунальною послугою. Під час війни вона стає ресурсом, від якого залежить життя, робота лікарень, санітарний стан міста та психологічна стійкість громади. Прикордонні Суми постійно зазнають атак, в тому числі на критичну інфраструктуру. Як розповів перший заступник Сумського міського голови Леонід Ніколаєнко, в таких умовах місцева влада повинна бути не лише надавачем послуг, а й кризовим менеджером, координатором усіх служб та джерелом достовірної інформації для людей.
«Ми зробили важливий висновок: під час війни недостатньо доставити воду. Потрібно навчити людей правильно нею користуватися», – підкреслив Леонід Ніколаєнко. Він зазначив, що в Сумах завчасно готуються до можливої кризи: розвивають резервні джерела водопостачання, плани реагування, систему інформування населення, навчають персонал водоканалу та вибудовують партнерства. Мешканці міста отримують інформацію про місця роздачі води, правила її використання та дії в разі потенційного забруднення. Адже найцінніше, що може зробити громада до кризи, – бути готовою. Саме готовність людей діяти правильно ще до виникнення кризи Леонід Ніколаєнко назвав одним із ключових елементів стійкості громади.
У Павлоградській громаді на Дніпропетровщині через складнощі існуючої системи централізованого водопостачання місцева влада працює в напрямку встановлення альтернативних джерел забезпечення водою мешканців. Про це розповів Павлоградський міський голова Анатолій Вершина. За його словами, добова потреба містян у воді складає близько 10 тисяч кубометрів, які постачаються із водозабору, розташованого за 100 кілометрів. КП «Павлоградводоканал» регулярно аналізує воду у власній лабораторії та оприлюднює результати на своєму сайті та інформаційних ресурсах міської ради. У разі виявлення відхилень від норми на якійсь зі свердловин, мешканців одразу попереджають про заборону користування цією водою до завершення знезаражувальних заходів. Стійкість громади починається із готовності до різних сценаріїв. Тому ми інвестуємо не лише у відновлення існуючої системи, а й у створення альтернативних джерел водопостачання», – наголосив Анатолій Вершина.
Досвід Сумської та Павлоградської громад продемонстрував, що підготовка до водних криз сьогодні виходить далеко за межі розвитку інфраструктури. Вона поєднує технічні рішення, готовність місцевої влади та своєчасне інформування людей про безпечне користування водою.
За останні кілька років українці вже відчули вразливість енергетичної системи та навчилися готуватися до блекаутів. Війна показала, що таким самим викликом може стати і безпечне водопостачання. Учасники публічного обговорення дійшли спільної думки: готуватися до таких ситуацій потрібно ще до виникнення кризи – і громадам, і державним інституціям, і кожній родині. Поки органи влади та комунальні служби зміцнюють стійкість систем водопостачання, люди також можуть зробити свій внесок: знати прості алгоритми дій, користуватися перевіреними джерелами інформації та завчасно подбати про запас безпечної води. Саме поєднання готовності громад, ефективної комунікації та відповідальної поведінки людей є основою стійкості до водних криз і допомагає зменшити інфекційні ризики в умовах війни.