Іра Крицька, Forbes
Цього тижня Україна в центрі міжнародної уваги. 10 січня, завершилися дві зустрічі: Україна–НАТО в Брюсселі та США–Росія в Женеві. Попереду ще три, не менш важливі для нашої країни. Про що домовляються НАТО, США, Росія й ОБСЄ та чи допоможе це зупинити російські війська біля кордонів України
Перемовини між США та Росією 10 січня не принесли суттєвих результатів. Заступниця держсекретаря США Венді Шерман сказала лише, що принцип «відкритих дверей» НАТО залишається непорушним. А представники України та НАТО в той же день обговорили «болючі санкції» на випадок, якщо Росія почне новий наступ; невідомо, про які саме санкції йшла мова.
Чого чекати від наступних міжнародних перемовин? Forbes поспілкувався про це з надзвичайним і повноважним послом України, колишнім послом України в США, Головою правління Українського кризового медіа-центру Валерієм Чалим і публікує скорочену та відредаговану для зрозумілості версію інтервʼю.
Представники НАТО та Росії 12 січня проведуть перемовини; 13 січня – пройде екстрена зустріч ОБСЄ; 13-14 січня – зустрінуться міністри закордонних справ ЄС. Усі вони обговорюватимуть Україну. Чого чекати від цих зустрічей?
Необхідність перемовин у різних форматах виникла після концентрації російських військ біля кордонів України та країн НАТО. А також ультиматуму з боку Росії, яка раптом захотіла переглянути результати «холодної війни» та посилити свій вплив на країни колишнього Варшавського пакту. Польща, Румунія, СРСР, Угорщина та Чехословаччина.
Росія не хоче розуміти, що світ змінився та що, наприклад, Литва та Латвія стали членами НАТО. Росія, маючи переваги в постачанні енергетичних ресурсів, хоче ділити світ разом із найсильнішими країнами світу.
Питання агресії Росії буде ключовим із боку США та НАТО. Росія намагатиметься підвищити ставки, погрожуючи силою. Завдання США та європейських країн – перевести все на дипломатичний рівень.
Які головні теми перемовин між США, ЄС та Росією, про що будуть домовлятися?
У сторін різні підходи до цих переговорів. Росія хоче силою збільшити контроль над іншими країнами, а США налаштовані обговорювати стратегічну стабільність – розташування військ, протиповітряних систем та наступальних озброєнь.
Росія хоче навʼязати свій порядок. Обмежити приєднання України та інших країн регіону до НАТО, заборонити постачання озброєння в Україну. Все це протирічить міжнародним угодам та позиції НАТО. Наразі США підтримує Україну, зокрема, і щодо озброєння.
Україну на зустрічі представить віцепремʼєрміністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина, а не міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Про що свідчать ці зміни?
Краще було б мати у складі делегації міністра закордонних справ та міністра оборони. Для мене обрана конфігурація – це несподіванка. Ольга Стефанішина буде говорити про українські реформи в секторі оборони та програми щодо вступу України до НАТО.
Доречніше було б обговорювати питання безпеки. Такі формати потрібно використовувати не для обговорення реформ, а для обговорення з НАТО протистояння Росії.
З НАТО потрібно також обговорити питання протидії кіберзагрозам у разі подальшої агресії з боку Росії. Україну цікавлять можливості повітряної розвідки НАТО – це може попередити ескалацію конфлікту. Очевидно, ми би хотіли обговорити питання озброєння. НАТО, у свою чергу, цікавлять українські розвіддані.
Про що ще може йти мова на зустрічі Україна–НАТО? На яку допомогу з боку Альянсу можна розраховувати?
Стратегія України – приєднання до НАТО. Нам потрібна підтримка всіх країн НАТО. На саміті НАТО в 2022 році Україні також потрібно отримати план дій щодо членства. Росія своїми діями пришвидшує вступ України до НАТО.
Україні важливо підтвердити всі домовленості щодо «відкритих дверей» НАТО, військового та безпекового співробітництва. Для нас важливо на цій зустрічі підтвердити, що всі ці домовленості не змінилися під тиском Росії.
ЗМІ пишуть, що США може піти на поступки та домовитися з Росією про нерозширення НАТО на схід. Наскільки такий компроміс можливий?
Це контрпродуктивно для НАТО. Це підірве Альянс із середини. Я не вірю в те, що можуть бути обговорення за спиною України і що Росія може дотиснути США в цьому питанні. Поступка буде означати зростання загрози в Європі. Такий сценарій неможливий.
На які поступки можуть піти США, ЄС? А на які Росія?
Можуть бути домовленості стосовно розміщення систем озброєнь, протиракетного та наступального озброєння – як з боку НАТО в європейській частині, так і з боку Росії, наприклад, у Калінінграді; це також стосується ядерної зброї в Криму.
Друге питання: припинення постачання зброї Україні. На це можуть піти в Європі. Особливо якщо мова буде йти про новітнє обладнання, протиракетні установки. Натомість Росія повинна гарантувати відведення своїх військ від кордонів України.
Головна вимога врегулювання ситуації з боку Росії – це гарантія, що Україна не стане членом НАТО. Чи може США піти на цю поступку?
Ніхто не піде на цю поступку. Це буде означати дестабілізацію всередині НАТО та європейських країн.
Останній раунд перемовин – обговорення можливих санкцій. Наразі найсерйозніші можливі санкції – відключення Росії від системи SWIFT, обмеження конвертації рубля, санкції проти промисловості. Від чого залежить запуск цих санкцій?
Поточні санкції не будуть зменшуватися. Нові санкції, які в західній пресі вже назвали «пекельними», застосовуватися не будуть. Це лише погроза Росії, якщо вона розпочне нову фазу війни.
Введення «пекельних» санкцій – тривалий процес, і Росія це знає, тому це її не зупинить. Такі санкції потрібно вводити вже зараз і знімати, коли загроза зменшиться.
Чи вплинуть на перемовини протести в Казахстані?
Ми ще не знаємо, як це вплине на ці перемовини та загалом на розклад сил у регіоні. Я думаю, що загострення в Казахстані не призведе до зменшення кількості військ біля кордонів України.
Росія має війська або найманців в Україні, Молдові, Білорусі та Казахстані. РФ просунулась на захід, а від НАТО вимагає не розміщувати свої бази на цих територіях.
Біля кордонів України досі близько 100 000 російських військових. Чи можливо, що після перемовин на цьому тижні Росія відведе війська?
Формально ці війська знаходяться на території Росії. Їх утримання – це великі кошти. Ситуація буде залежати від економічної та фінансової ситуації в Росії. Наприклад, якщо Росії дадуть змогу заробляти на «Північному потоці – 2», то зароблені гроші вона може інвестувати на утримання підрозділів біля наших кордонів. Та якщо економічні санкції проти РФ збільшаться, утримання військ буде неможливим.