Будь-яка війна несправедлива, і кожна з них має власні відтинки цієї несправедливості. Про те, якою вона є в українському тилу – йшла мова у першому випуску спеціального проєкту «Погляд глибше». Ведуча – журналістка і медіаменеджерка Тетяна Трощинська запросила до розмови народну депутатку України Інну Совсун.
Інне Совсун 31 рік. Народилась у Харкові. Викладала на кафедрі політології Національного університету «Києво-Могилянська Академія», у 2014 – 2016 роках працювала заступницею Міністра освіти і науки України, потім – віцепрезиденткою Київської школи економіки. Є співзасновницею та колишньою директоркою аналітичного центру CEDOS. У Верховній Раді України очолює підкомітет з питань адаптації законодавства України до права ЄС, виконання міжнародних зобов’язань України у сфері євроінтеграції. Входить до фракції «Голос».
Серед законодавчих ініціатив парламентарки – законопроєкт, яким передбачається надання відзнаки родині військовослужбовця. Цю ідею їй підказала мати пілота Джуса Лілія Авер’янова.
«Ми на одній з подій з нею зустрілися, і вона каже, що дуже хоче, щоб у нас в країні була така відзнака. Гроші – це не те саме, що визнання на символічному, емоційному рівні того, що ці люди понесли неймовірну втрату заради нас всіх як суспільства. Пані Лілія акцентувала на тому, що на Заході, в Америці, в Британії, в інших країнах такі відзнаки для родин військовослужбовців є, тому що держава визнає, що служить одна людина, але вся родина в результаті несе цей тягар», – розповіла гостя.
Одна з цілей, яку переслідувала Інна Совсун – зкомунікувати до політиків, щоб вони звернули увагу на цих людей.
«Політики теж мають розуміти, що це ще декілька мільйонів людей. В банальній, цинічній виборчій математиці це теж має значення. Про цих людей теж треба думати. І якщо вони вже думають термінами, хто за них проголосує, то нехай також думають про те, що це декілька ще додаткових мільйонів людей, які теж це переживають. І мені дуже хочеться, щоб держава цих людей порахувала, визнала і зрозуміла, що насправді вони теж несуть цей тягар», – пояснила народна депутатка.
Втім, найбільша несправедливість, на її думку, сьогодні чиниться до військовослужбовців.
«Люди хочуть повернутися в нормальне життя. І це нормально. Ненормально, що більша частина суспільства сказала, що служіть далі, дякуємо за службу, ми після великих обстрілів щось там задонатимо на якийсь фонд, аби зняти з себе якийсь моральний тягар того, що ми в меншої мірї долучені до цього. Це дика несправедливість», -зробила висновок Інна Совсун.
До неї зверталось багато військових або їхніх родин, запитували, чи можливі протести за чіткі терміни служби? Невже за права військових будуть боротися лише родини військових?
«Ми всі як країна і як суспільство маємо відповідальність і переживати за те, щоб у військових були захищені права. Важко про це говорити, це непопулярно. Але, на жаль, ситуація така, що війна триває і вона може тривати ще довго, попри те, що ми всі сподіваємося, що буде перемир’я. Я теж дуже хочу, щоб було перемир’я, повернутися до нормального життя, виспатися вночі і так далі. Ну а якщо цього не буде, якщо ми будемо воювати ще 10 років, то який в нас план – будуть воювати ті самі?», – запитала парламентарка.
Прокоментувала вона і рішення про дозвіл на виїзд чоловіків у віці 18-22 роки. Це на щось вплинуло і в якій мірі?
Інне Совсун здається, що воно мало негативний вплив для військовослужбовців і їхнього морального духу, оскільки вони вважали, що це ще одна категорія, яка потенційно могла б їх замінити на якомусь етапі, але не замінить.
«Якщо подивитися демографію, це найменша категорія вікова, яка є. Причому вона в рази менша, ніж категорія тим, кому 35 і більше. Це дуже вузька категорія людей. Тому я би не сказала, що це рішення катастрофічно вплинуло на загальну кількість чоловіків, яких потенційно можна мобілізовувати. Але політичний меседж, звичайно, теж має значення», – відмітила народна депутатка.
Учасниці розмови згадали, як нещодавно Володимир Зеленський запитав, що робитиме світ у разі, якщо Путін мобілізує мільйони?
«А що Україна буде робити? Це ж питання не про лякалки, а про управлінські рішення. А вони у нас такі, що зараз заброньованих більше, ніж тих, хто мобілізовані. І це реальність, в якій ми живемо. Пів року тому уряд прийняв рішення забронювати всіх цивільних лікарів. Вгадайте, що на це сказали лікарі, які пішли служити? Лікаря на фронті може замінити тільки інший лікар. Артилериста можна навчити за 2-3 місяці або взяти людину, яка ніколи не працювала в цій сфері раніше. І тут приймається рішення про те, що ми бронюємо всіх цивільних лікарів. Це, мені здається, найбільший прояв несправедливості, бо конкретним категоріям військовослужбовців сказали, що вони точно будуть до кінця служити, тому що замінити немає ким, адже всіх забронювали», – навела приклад Інна Совсун.
Підготовлено у рамках спеціального проєкту “Підтримка зміцнення стратегічної комунікації як невід’ємної складової розбудови стійкості в Україні”, який Український кризовий медіа-центр здійснює у партнерстві з PractNet (Естонія) за підтримки Європейського Союзу.