Menu

Екологічний фронт Запоріжжя

Чи потрібна екологія під час війни? Адже на порядку денному стоять питання життя і смерті. Однак у прифронтовому Запоріжжі саме під час війни екологічні питання загострилися з новою силою. Про це ми й поговорили з відомою в місті екологинею, громадською активісткою Тетяною Жавжаровою.

Наразі Запорізька область на 60% окупована. Майже щодня міста, села та селища зазнають обстрілів. Виникають пожежі в будинках, на підприємствах, нафтобазах, у торговельних центрах, складах, у лісах і на полях. Навіть коли ракета чи міна не влучає або її збивають, вона однаково забруднює довкілля в районі падіння. Горить техніка. В результаті у повітря та воду й ґрунти потрапляють продукти згоряння та вибухівки, залишки нафтопродуктів.

«Все це має довготерміновий вплив на здоров’я людини. Також існує висока ймовірність техногенних катастроф, радіаційного та хімічного забруднення в разі влучання ракет в одне з 260 великих підприємств Запоріжжя. Тож сьогодні екологія і безпека довкілля – одна з болючих тем для Запоріжжя», – розповідає Тетяна Жавжарова.

Тож громадська організація «Екосенс», яку очолює активістка, залишилася у Запоріжжі та продовжує свою роботу.

Що з повітрям

До війни місто Запоріжжя було четвертим за величиною індустріальним центром України з розвиненими машинобудуванням, чорною і кольоровою металургією, хімічною і будівельною промисловістю. Тут працювали й продовжують в тій чи іншій мірі випускати продукцію відомі «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь», «Запорізький завод феросплавів», «Запорізький абразивний комбінат», «Запоріжтрансформатор», «Мотор Січ», інші підприємства. Всі вони побудовані за Радянського Союзу, тож виробничі технології були застарілі та шкідливі для довкілля, зокрема, води та повітря. Всі «переваги» життя в місті з потужною промисловістю роками позначалися на здоров’ї містян.

Тільки в 2000-х завдяки прийнятому українською державою курсу на Європейський Союз та адаптації українського законодавства до європейських норм, а також постійному тиску суспільства та громадськості ситуація почала покращуватися. Світова економіка та активісти поступово змусили власників модернізувати підприємства для зниження викидів.

І цей процес має довготривалий характер, а тут – війна. Останніми місяцями містяни масово скаржаться на забруднення повітря, якийсь «сморід». Погано почуваються алергіки, астматики, чутливі люди з хронічними захворюваннями. «Запорізький лабораторний центр» регулярно виїжджає на перевірки, але виявляє перевищення викидів сірководню та фенолу, двоокису сірки. Це ті самі речовини, які були властиві запорізькому повітрю і в мирний час. Нічого нового вони не виявили. Але громадяни скаржаться на якийсь новий «запах йоду», тож очевидно, з’явилися нові джерела викидів забруднюючих речовин, ідентифікувати які поки що не вдалося. Проблема в тім, що у воєнний час скасовані перевірки підприємств, не працює екологічна інспекція, чим скористалися безвідповідальні підприємці.

«Місцева влада запідозрила, що це викиди котелень, де нібито спалювали кабелі, – констатує екологиня. – Але речовини явно органічного походження. Зараз ми проводимо власне розслідування з залученням експертів з екологічної безпеки чесько-українського проєкту «Чисте повітря для України» та Мережі «Довкола».

Тож зараз екологи аналізують дані моніторингу якості повітря за пів року війни, порівнюють із довоєнними значеннями.

Як відслідковувати рівень радіації

Всі українці та європейці нині стежать за ситуацією навколо найбільшої в Європі Запорізької атомної електростанції, захопленої російськими ядерними терористами. Попереджають, що у разі викиду радіації зараженою виявиться територія, більша за Чорнобильську зону. Готуються плани евакуації, посилився контроль радіаційного фону. І тут теж є важливі завдання для активістів.

«Ми пояснюємо запоріжцям, де та як можна онлайн стежити за інформацією про радіаційний фон, аби не впадати в паніку та не нашкодити собі прийомом запобіжних медпрепаратів. Адже Україна лише планує створити систему попередження населення про забруднення повітря і радіацію, як у ЄС. А громадські активісти мережі EcoCity вже створили мережу громадського моніторингу, де можна побачити як забруднення повітря в різних точках Запоріжжя, так і перевірити радіаційний фон на цю хвилину в Запоріжжі, Нікополі, Марганці чи Енергодарі, – розповідає Тетяна. – Зараз разом із партнерами, ГО «Фрі Ардуіно» та «Чисте повітря для України», займаємось розширенням цієї мережі по всій Україні».

Особлива увага приділяється містам навколо окупованого Енергодара. Працюють громадські станції моніторингу якості повітря та радіаційного фону у декількох містах.

«На відміну від державного радіаційного моніторингу, у нас дані оновлюються в режимі реального часу і показуються онлайн, – пояснює екологиня. – Це дуже круто. Показники можуть бути неідеальні, якби поміряли сучасним високоточним дозиметром, але підвищення рівня радіації наші вимірювачі покажуть зразу».

Брудне повітря, загроза радіації – це тільки верхівка айсберга екопроблем Запорізького краю.

Мутна вода Запоріжжя

Через постійні обстріли не працюють центральні очисні споруди у Василівці, електрика відсутня постійно чи час від часу в Оріхові, Гуляйполі, Пологах, Степногірську. В цих містах Запорізької області мешкають десятки тисяч жителів, навіть із врахуванням евакуації. До місцевих водойм зливається великий обсяг неочищених каналізаційних стоків. Наявне погіршення ситуації, а для Запорізької області й раніше надзвичайно актуальним був доступ до питної води.

«Наш регіон належить до однієї з найбільш маловодних областей України. Через зміну клімату та промислову діяльність запоріжці й раніше відчували нестачу води, а тепер проблем додалося, – нагадує Тетяна. – Скажімо, на заході України є колодязі і джерела чистої питної води, і у випадку руйнування центрального водозабезпечення спокійно можна пити цю воду. В Запорізькій області підземні води зазвичай мають високий природний вміст солей, ще й забруднені сільським господарством і промисловістю, тож у багатьох населених пунктах вода з колодязів непридатна для пиття. Люди звикли до привозної води з Дніпра чи доочищеної. Але під час війни логістика зруйнована, води не вистачає».

Малі річки Запорізької області часто замулені, забруднені залишками пестицидів і фосфатних добрив. Небезпекою є й бактеріальне забруднення річок навколо населених пунктів, тому що багато де і до війни не було централізованого водовідведення та каналізації. Існували вигрібні ями з відходами, які за європейськими правилами треба вивозити. Відповідно, в річках і колодязях вода в багатьох випадках забруднена.

Тому майже кожного дня до населених пунктів Запорізької області, які знаходяться на лінії вогню, волонтери везуть питну воду, а рятувальники – технічну.

«Ми разом із партнерами, проєктом «Чисте повітря для України» та мережею «Довкола», за підтримки чеської ГО «Арніка» та німецького Фонду ім. Гайнріха Бьолля змогли привезти у кілька громад Запорізької області, які перебувають на лінії вогню, системи водоочищення та спеціальні коагулянти і таблетки для очищення води, але цього дуже мало. Намагаємось залучати міжнародних експертів та інші громадські організації для допомоги місцевій владі, щоб запроваджувати рішення, які існують за кордоном і які нам будуть корисні».

Вічне питання зміни клімату

Це ще одна проблема, про яку під час війни в Україні підзабули, а дарма. Українська кліматична мережа провела в 2021 році всеукраїнське соціологічне опитування і виявила: переважна більшість населення у всіх регіонах відчуває на собі наслідки зміни клімату та розуміє потребу адаптуватися. Організація «Екосенс», яку очолює Жавжарова, теж брала участь у дослідженні.

«Хвилі спеки, посуха, від яких гинуть рослини і погано почуваються люди, масове поширення карантинної рослини амброзії, пилок якої спричиняє алергію, – це ті наслідки зміни клімату, які гостро відчуваються на Запоріжжі, – нагадує Тетяна Жавжарова. – На жаль, під час війни руки та кошти місцевої влади до вирішення цих проблем не доходять».

Тож активісти руху «Запоріжжя без амброзії» допомагали владі виявляти місця, де росте ця рослина, та власноруч знищувати шкідника, аби не заважав людям. Пояснювали, як створювати вертикальне озеленення, залучали до створення міських городів як частини зеленої інфраструктури міста.

Тож сьогодні Запорізька громада як ніколи потребує не тільки постійної екологічної роботи, контролю безпеки води, повітря та рівня радіації, але й поширення інформації та чітких алгоритмів, як діяти в умовах екологічних катастроф. Тому робота на екологічному фронті триває цілодобово.

Інна Бахтіна, Запоріжжя

14.09.2022

Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS