15 грудня у пресцентрі Українського кризового медіа-центру відбулася панельна дискусія на тему “Автономія та прозорість фінансових процесів у закладах освіти: покращуємо якість освіти”. Подія відбулася в рамках проєкту USAID “Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні “ВзаємоДія”.
Модераторка Світлана Павлиш, керівниця департаменту із залучення та комунікацій з громадськістю проєкту USAID “ВзаємоДія”, наголосила, що обговорення приурочене до нещодавнього Міжнародного дня боротьби з корупцією. Павлиш відзначила, що мова про доброчесність в освіті переважно зводиться до академічної доброчесності. Втім, для подолання наявних у цій сфері проблем треба говорити і про доброчесність у сфері адміністрування освіти, зокрема її середньої ланки – шкіл.
“Незважаючи на те, що більше коштів виділяється на сферу освіти, ми не дуже спостерігаємо їх ефективне використання. “Більше коштів” – не означає “краща освіта”. Чому так? Чи пов’язано це з тим, що більшість грошей продовжує йти на зарплату чи комунальні платежі? Чи проблема в тому, що розподіл коштів іде з огляду на кількість учнів, без урахування їх різних потреб? Однією з наших рекомендацій є автономія шкіл, яка й дозволить краще врахувати проблеми конкретної установи. Про це і будемо говорити”, – зробила вступ Павлиш.
Вікторія Козаченко, керівниця Офісу доброчесності НАЗК, вказала, що її Нацагентство відповідає за формування антикорупційної політики загалом, зокрема – і формування нульової толерантності до корупції. Офіс доброчесності НАЗК було створено після перезапуску Нацагентства, і він концентрується саме на питаннях освіти та просвіти.
“Всі звикли сприймати антикорупційну реформу як те, що стосується е-декларування, викривачів, конфлікту інтересів. Це, безперечно, важливі, необхідні та потрібні речі. Але при цьому ми не говоримо про зміну культури, традицій та звичок. Саме в них – пояснення, чому в нас досі висока толерантність до побутової корупції, яка нас оточує. Ми розробили “Стратегію нульової толерантності”, в якій цю проблему підняли і запропонували, що з цим робити. Якщо не міняти культуру, ми приречені завжди топтатися на місці! Вибудова інституцій та трансформація культури мають іти паралельно”, – наголосила Козаченко.
Чиновниця продовжила: якщо громадяни не мінятимуть побутові звички, то реформи розбиватимуться об цю повсякденність. І це, узагальнила вона, стосується не тільки антикорупційної реформи. Тому необхідно формувати дискурс, що корупція, надаючи якихось негайних вигод сторонам, не приносить довгострокових перемог та успіхів.
Козаченко вказала, що ключовим на цьому шляху є формування сталого середовища в освіті.
“Молоді люди мають переходити із класу в клас і стикатися з питаннями доброчесності. Це не має бути в лоб, не має бути моралізаторство – але ми маємо робити доброчесність практичною. І тут важливий нюанс про зміну навколишнього середовища: ми не можемо навчати доброчесності, якщо після уроку в коридорах школи діти будуть стикатися з абсолютно іншою реальністю. Тому потрібне збільшення прозорості і доброчесності саме у шкільному середовищі”, – наголосила Козаченко.
Сергій Горбачов, перший освітній омбудсмен України, розказав більше про те, як саме можна забезпечувати цю бажану прозорість в українських школах.
“Це не українське ноу-хау, а світова тенденція. Децентралізація, можливість суб’єктів самостійно організовувати життя є важливою для покращення якості роботи, зокрема і в освіті. Без якісного фінансування немає дотримання прав. Все, що ми робимо в освіті, потребує коштів -але достатньо їх не буде ніколи. Але найважливіше – щоби ті кошти, які є, розумно і прозоро використовувалися”, – розставив пріоритети Горбачов.
Кошти можуть використовуватися неправильно з різних причин. продовжив освітянин. По-перше, це свідома корупція, вимагання хабарів та відкати. Цим займається НАЗК, боротьба з цим передбачена Кримінальним кодексом. Є й інша сторона: згідно статті 30 Закону про освіту, фінансова звітність школи має перебувати у вільному доступі. Однак ця інформація часто неструктурована, тож нею важко користуватися рядовим громадянам, які захочуть перевірити доброчесність роботи менеджменту освітнього закладу.
“Я, коли був директором школи, намагався доброчесно дотримуватися цих вимог Закону про освіту. Я маю досвід роботи в журналістиці, є професійним програмістом. І навіть мені це було досить складно. Інформація розпорошена – немає єдиного джерела, єдиних статистичних звітностей”, – нарікнув Горбачов.
Наразі, пояснив освітянин, чітка онлайн-звітність є тільки у фінансово самостійних шкіл, переважно приватних, яких менше 10%. Для адміністрації решти шкіл потрібні допомога та навчання як щодо розширення автономії загалом, так і встановлення прозорої фінансової звітності зокрема. Адже, наголосив спікер, багато керівників шкіл просто бояться зайвий раз провести тендерну процедуру через недостатнє знання законодавства і ризик порушення процедури.
Резюмуючи, Горбачов закликав створити єдине вікно доступу до фінансової інформації в освіті, де кожен громадянин зможе перевірити правильність витрачання коштів. Він розповів, що подальше просування цієї ідеї його офіс запланував вже на наступний, 2022 рік.
Альона Хилько, директорка школи № 249 Деснянського району міста Києва, поділилася своїм досвідом переходу до фінансової самостійності школи.
Хилько пояснила, що це специфіка деснянського району столиці – тут усі школи отримали самостійність ще у 1991 році, і за цей час було накопичено значний досвід. Для директора-початківця саме фінансові питання викликають найбільше труднощів – адже освітні менеджери зазвичай не мають відповідних компетенцій.
“Якщо ми починаємо говорити про ремонтні роботи, товари, послуги, то починаєш відчувати себе завгоспом, інженером, архітектором, дизайнером. Але з часом це все стає звичним і навіть цікавим. Тепер без цих моменті я не уявляю себе як директора школи. Фінансова самостійність має як переваги, так і ризики. Можна зробити свій заклад комфортним для дітей, для працівників, можна зробити певні родзинки”, – розповіла Хилько.
Освітянка погодилася, що в середовищі директорів шкіл є певні побоювання щодо самостійності. Для цього не вистачає фахівців, потрібно вводити до штатного розпису юристів чи економістів. Однак переваги самостійності бачать усі учасники освітнього процесу, тож це триватиме і надалі.
Директорка погодилася, що усі фінансові потреби шкіл, на жаль, задоволені бути не можуть, однак розподілених за формулами коштів зазвичай вистачає на основні потреби. В січні школа може планувати кошторис на наступний календарний рік. За останні шість років фінансування шкіл відчутно покращилося, що й отримало відображення у більшій задоволеності як школярів, їхніх батьків, так і педагогів і технічного персоналу шкіл.
На завершення панельної дискусії учасники обговорили, де саме і як шукати потрібну інформацію як освітнім менеджерам, так і педагогам, батькам та усім зацікавленим – а також намітили подальші завдання, які стоять перед глибшим впровадженням фінансової прозорості українських шкіл.
