Завдяки сонячній і вітровій енергетиці Україна в змозі покрити більше 50 % власних потреб. Такий прогноз в ході круглого столу «Чи спроможна зелена енергетика стати драйвером економічного відновлення України?» в Українському кризовому медіа-центрі зробив експерт Коаліції “Енергетичний перехід” Олег Савицький.
«Потенціал біогазу в Україні – 10 мільярдів кубометрів, – пояснив він. – Цього достатньо для того, щоб збалансувати електроенергетичну систему без малих модульних реакторів. Ніяких додаткових технологій. Тільки сонячна, вітрова енергетика, біометан і якісь там об’єм систем накопичення».
На його переконання, заяви, що пролунали у Верховній Раді і після візиту віце-президента Європейської комісії до Києва, дозволяють говорити про те, що країна знаходиться біля точки відліку нової енергетичної політики України. Це шанс збудувати українську енергетику, орієнтовану на споживача, адже все, що ми мали до цього, то був радянський спадок.
«Це зробити цілком можливо, – вважає спікер. – Данія повністю забезпечує себе відновлюваною енергією і ще її експортує. Питання лише в тому, як вибудувати ефективне регулювання, узгодити інфраструктурне планування в різних секторах. Також мають бути цифрові сектори. Щоб будь-який інвестор, який хоче побудувати об’єкт вітрової енергетики, міг зайти на сайт «Укренерго» і побачити, які потужності необхідні, і на конкурентних основах відповідно надати заявку».
Голова Хмельницького енергетичного кластеру, консультант з розвитку проектів зеленої енергетики Степан Кушнір закцентував увагу на необхідності децентралізації енергетичної системи. В якості прикладу він навів ситуацію в своєму регіоні.
«В Каменець-Подільському збудували одну з найбільш біо-ТЕЦ Україні. Вона використовує відходи аграрного сектору для опалення 60 % житлового сектору. Теж саме можна робити в маленьких громадах. Цього року на півночі області ми обрали три громади. Закладаємо в них три материнських плантації енергетичних культур. Це дозволить використовувати ті земельні ділянки, які не пристосовані для сільського господарства, та економити в подальшому гроші, адже ця сировина обійдеться на 30 % дешевше тої, яку можна придбати на ринку», – зазначив Степан Кушнір.
Директор спеціальних проектів науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев відмітив необхідність вивчення ризиків при енергетичному переході і роз’яснив, яким чином виникли ключові проблеми зеленої енергетики в Україні.
«Головною проблемою було те, що держава підтримала не споживача, а виробника, який зводив станції там, де йому було вигідно. Як наслідок цього з’явилися десятки малоефективних станцій з негарантованою потужністю. Причому, вони з’явилися там, де відсутні були споживачі цієї енергії. Так виникли багатомільярдні заборгованості перед державним підприємством «Гарантований покупець»», – заявив спікер.
Це суперечило тому підходу, який було запроваджено в абсолютній більшості європейських держав. Споживач має сам визначати, який вид енергії є прийнятний саме для нього. Тому у всіх державах Європейського союзу підтримується саме споживач, і головне завдання державних, муніципальних та грантових програм полягає у забезпеченні самодостатності якомога більшої кількості споживачів у всьому спектрі від домогосподарств і ферм до міст та великих підприємств. В цьому запорука стійкості енергосистеми і убезпечення впливу монополістів.
З огляду на перспективи розвитку відновлюваної енергії Геннадій Рябцев висловив поміркованість: «Я б утримався від намагання прискорити реалізацію плану забезпечити 100 % енергії відновлюваних джерел для України. Поки що технології, які розроблені для використання відновлюваних джерел, не є достатніми для того, щоб забезпечити потреби усіх без винятку споживачів. Головне завдання об’єктів відновлюваної енергетики зараз – це забезпечення самодостатності. Вони не придатні для того, щоб живити великі промислові об’єкти».
Директор спеціальних проектів науково-технічного центру «Психея» також прокоментував перспективи атомної енергетики, висловивши впевненість в тому, що в Україні ніхто не будуватиме нові ядерні енергоблоки потужністю 1 ГВт і більше. Що стосується малих модульних реакторів, то з цим треба ще почекати.
«Майбутнє енергетики в середньостроковій перспективі – це дійсно застосування малих модульних реакторів, які дозволять збалансувати на перехідному етапі енергію відновлюваних джерел. Але це майбутнє прийде не завтра. Не за рік і не за два ніхто не збудує в Україні жодного модульного реактора. Це потребуватиме 3-5 років і пов’язано передусім з отриманням ліцензій на експорт цієї продукції в інші країни».
