Михайло Гончар – один з небагатьох експертів, чиї прогнози відносно україно-російських відносин збулись. Він вважає, що Москва продовжує використовувати енергетику в якості впливу на зовні. Тривалий час вона успішно тримала Київ на газовому гачку, а коли її танки перейшли кордон, однією з цілей стала енергетична інфраструктура України.
Саме ця тема стала стержневою в черговому випуску «Геополітичних діалогів». Разом з Головою правління Українського кризового медіа-центру, Надзвичайним і Повноважним Послом Валерієм Чалим президент Центру «Стратегія ХХІ» обговорив російські ракетні обстріли українських мирних енергооб’єктів, ймовірність використання стратегічної ядерної зброї і її альтернативу, а також стан міжнародних енергетичних санкцій проти РФ з огляду на дивну ситуацію, яка склалася з транзитом російських енергоносіїв через Україну.
«Енергетика була присутня у війнах минулого. Говорилось про нафту, про ембарго, про якісь ресурси для заправки військової техніки, але ніхто не обговорював, як нищити енергосистему для громадян. Навіть під час Другої світової коврові бомбардування були спрямовані більше на промислові об’єкти або склади озброєнь. Однак, в російсько-українській війні дуже багато елементів, які пов’язані з нищенням енергетичної інфраструктури в цілому», – відмітив Валерій Чалий.
Михайло Гончар згадав, що починаючи з дев’яностих років Росія доволі успішно реалізовувала використання енергоресурсів, передусім постачання нафти і газу як інструмент політичного примусу в першу чергу пострадянських держав. А коли почався путінський період, це вже набуло доктринального характеру.
«Я часто запитую наших західних партнерів з експертного середовища і політиків, чи читали вони преамбулу першої енергетичної стратегії Росії, яка була прийнята у 2003 році? – продовжив експерт. – Вона починається з дуже красномовної фрази про те, що енергетичні ресурси і паливно-енергетичний комплекс Російської Федерації є не тільки основою економічного розвитку Росії, а і інструментом проведення внутрішньої і зовнішньої політики».
Голова правління УКМЦ звернув увагу на те, що зараз зовсім все по іншому відбувається. Таке враження, що йде психологічна атака на громадян.
«Бачимо те, що було в Сирії – винищення міст та всієї інфраструктури для того, щоб створити величезну кількість біженців. Росіяни б’ють по об’єктах, які не можна назвати суто цивільними або суто військовими. Скажіть мені, яке оця підстанція, яка працює з Південноукраїнською АЕС, має відношення до постачання електрики на фронт?», – запитав він у співрозмовника.
На думку Михайла Гончара, Росія завдає такого тотального нищення з тим, щоб домогтися сценарію колапсу українського енергосистеми, темряви і холоду особливо в нічний період.
«Вони ставили собі цю задачу ще в період 2022-23 років, але неуспішно. Зараз продовжили. Останні удари 26 серпня вже свідчать про дуже небезпечну зміну тактики. По суті це можна трактувати як спробу завдати гібридного ядерного удару по Україні неядерними засобами, оскільки той алгоритм, по якому наносились удари по ключових підстанціях, через які йде енергетичний потік з атомних енергоблоків, призводив до нерозрахункового позапроектного режиму відключення цих енергоблоків з ризиком виникнення ядерного інциденту чи навіть ядерної аварії», – зазначив президент Центру «Стратегія ХХІ».
Він наголосив на важливості політичної позиції і України і наших партнерів, передусім, західної ядерної трійки.
«Тут не треба закривати очі. Потрібно навпаки широко розплющити і чітко вказати Росії, що вона займається недопустимою активністю, яка може мати непередбачувані наслідки. Візьміть для прикладу захоплення Запорізької АЄС чи руйнацію греблі Каховської ГЕС з відповідними ризиками для подальшого безпечного функціонування енергоблоків атомної станції. Якось пошуміли медійно і все на тому. А мав би негайно бути скликаний саміт з ядерної безпеки», – вважає Михайло Гончар.
Загроза атомним станціям та іншим техногенним об’єктам на території України зростає ще тому, що Росія по суті позбавлена можливості використання стратегічної ядерної зброї. Таку думку висловив Валерій Чалий.
«По-перше, з 1996 року РФ не проводила випробувань стратегічного ядерного боєзаряду. По-друге, у Москві прекрасно розуміють, що в разі його застосування буде знищено весь Чорноморський флот – те, що там залишилось від нього. І цим не закінчиться. У цьому випадку США підуть далі і вступлять у війну», – впевнений дипломат.
В цих умовах Москва завдяки продажу енергоносіїв продовжує накопичувати озброєння. Санкції нібито працюють, однак, російський бюджет війни поповнюється. Труднощів у протидії цьому додає незрозуміла позиція України відносно транзиту.
«Як ми можемо говорити про санкції, якщо самі даємо можливість Росії заробити до 6 мільярдів у рік на транзиті через свою територію? У нас аргументи тоді набагато зменшуються дипломатичної роботи з багатьма країнами. А взяти ще бажання Міністерства енергетики добудувати два блоки на Хмельницькій атомній станції. Треба подякувати частині народних депутатів за те, що їм вдалось політично пригальмувати цю несвоєчасну ідею, яка до того і коштує дуже багато. Чомусь всі такі токсичні проєкти концентруються саме в енергетичній сфері», – підмітив Валерій Чалий.
Зі слів Михайла Гончара, на це повинні дати відповіді офіційно. Це стосується, передусім, оборудки по транспортуванню чи транзиту угорської нафти, яка нібито угорська. Вона виглядає як тестовий механізм обходу санкцій.
З цим погодився і голова правління УКМЦ.
«Де робота контррозвідки, СБУ, робота Ради національної безпеки оборони з точки зору ризиків? Це не ставка, і це не треба кивати кожний раз на президента. За його участі зібрати Раду національної безпеки і оборони, показати ці ризики. Шановні українські відповідальні особи, повинна бути реакція, тому що це вилізе боком дуже серйозно», – попередив він.
Обидва експерти згодні з тим, що багатьох речей пояснюється полярністю поглядів на сучасну геополітику. Країни Європейського Союзу все вимірюють в системі координат миру, а Путін мислить системою координат війни, причому, не тільки з Україною.
Михайло Гончар постійно підкреслює в різних презентаціях, виступах і в Україні, і за кордоном, що війна в Україні справді є війною в Європі.
«Якщо згадаємо відомий ультиматум 2021 року, він як раз стосувався Європи і НАТО», – зазначив президент Центру «Стратегія ХХІ».
Валерій Чалий продовжив цю думку, зазначивши, що на ультиматум відповіді прогнозовано не було, а як дію з невиконання ультиматуму слід розцінювати вторгнення в Україну.
«Тобто ми тепер зупиняємо Росію, яка виставила вимоги Вашингтону і Брюсселю. Європейці і взагалі західні партнери не повинні бути в ілюзіях, що Україна буде самотужки роками тримати це навалу, а вони в цей час будуть до чогось довго готуватись. Ризики не зменшуються. Вони зростають, а вони подумали, що ризики зменшуються. В цьому є катастрофічне нерозуміння проблем. Більше того, в сфері енергетики може бути атака на країну НАТО. Дайте зараз можливість вирішити ці питання, зняти ці загрози тут на східному кордоні Європи. Цього розуміння немає», – констатував дипломат.
Попри це вода санкцій повинна і далі точити камінь російського режиму.
«Вони продовжують отримувати доходи від експорту енергетичних ресурсів. І хоча цих доходів менше, ніж раніше, їх все одно достатньо для бюджету війни проти України і підривної діяльності проти Європи. І тому цей перпетум мобіле російської агресії повинен бути вирублений», – пояснив Михайло Гончар.