Одним з напрямків інформаційного фронту, відкритого Росією проти України задовго до активізації гарячої фази війни, є використання мемів і політичної карикатури. Як це працює і на що спрямовано, спробували розібратися учасники брифінгу «Дуже чорний гумор: меми як інструмент російської пропаганди», ініційованого Групою аналізу гібридних впливів Українського кризового медіа-центру.
Власний погляд на природу мемів висловив викладач КНУ імені Тараса Шевченка, політолог Петро Олещук. Науковець вважає, що потенціал будь-якого мему в тому, що він спроможний не тільки заражати інших, а й закликати їх до творчості. Якесь зображення або вислів провокує людей писати відгуки, коментарі, якось це видозмінювати, трансформувати, і таким чином сприяти поширенню.
«Якщо тобі вдалося створити мем, можеш за невеликий проміжок часу пройти наскрізь інформаційний простір, не докладаючи додаткових зусиль. Для цього не потрібна машина пропаганди та інформаційні ресурси», – пояснив Петро Олещук.
Втім, він зазначив, що меми залишають певний елемент невизначеності і можливості для інтерпретації, і через те не можна передбачити, в якій бік мем буде розвиватись. Тому гра в меми завжди є дуже тонкою історією, яка не завжди приводить до тих результатів, на які очікують.
Знайомство з дослідженням «Дуже чорний гумор: меми як інструмент російської пропаганди» розпочав аналітик Групи аналізу гібридних впливів Антон Хім’як. З його слів, меми, які поширює російська пропаганда, можна класифікувати за трьома ознаками на прості, емоційні і контекстуальні.
Аналітик підкреслив, що сфера використання мемів достатньо широка. Існує навіть концепт стратегічного гумору в публічній дипломатії.
«Державні установи, зокрема, посольства, часто вдаються до використання мемів або інших аспектів гумору для збільшення охоплення своєї комунікації. Класична комунікація у форматі анонсів, повідомлень, новин, звернень з часом втрачає ефективність і зменшує аудиторію, на яку націлена комунікація», – відмітив Антон Хім’як.
Про використання мемів у контексті військової пропаганди розповів старший аналітик групи аналізу гібридних впливів Володимир Соловʼян.
Основними завданнями військової пропаганди протягом усіх світових війн у двадцятому столітті є створення позитивного образу «своїх» за допомогою поширення «високих» символів, безжальне приниження та висміювання «ворога».
В теорії пропаганди це є базисом – через візуальні засоби виключити у свідомості людей запобіжник мирного часу і налаштувати їх на агресивний військовий лад, коли цінність життя нівелюється, і ворог сприймається вже не як подібна тобі людська особа, а відбувається замінник на певний образ.
«Ті наративи, з якими Росія заходила в Україну, суперечили класичному уявленню про те, як має будуватись військова пропаганда, і це зіграло з ними злий жарт, оскільки тоді, коли російські війська зазнали значних втрат під Києвом та на інших напрямках, їхня пропагандистська машина була змушена перебудовуватись і на ходу ліпити образ українця як ворога», – додав він.
В дослідженні прослідковуються історичні витоки, які і досі використовуються росіянами в пропагандистських практиках. Серед них – карикатурні образи часів Другої світової війни, образи нацистів в пропаганді союзників під час Другої світової війни, антиамериканізм в карикатурах СРСР та інші радянські плакати.
Підсумовуючи, Володимир Соловʼян виділив основні наративи, за якими російська пропаганда намагається сьогодні створювати меми і політичну карикатуру. Для внутрішньої аудиторії це український «фашизм», Україна – «маріонетка США», «Провал наступу ЗСУ», перевага Росії в озброєннях, висміювання сексуальних меншин. Для зовнішньої аудиторії просувають наступні наративи: «США/НАТО – підпалювачі війни, «Україну фінансують за рахунок наших податків».