В Українському кризовому медіа-центрі відбулося публічне обговорення на тему постійної російської міфотворчості щодо сучасної Дніпропетровської області. Експерти, історики, журналісти та регіональні представники влади розкривали суть пропагандистських наративів кремля, що викривлюють минуле регіону.
Січеславщина: історія, яку намагається забрати імперія
Історик Ігор Стамбол стверджує, що російська імперія та її наступниці системно знищували українську історичну пам’ять:
Із чого починається окупація? З вивезення архівів. Саме росія привласнює факти й аргументи, що підтверджують право на ту чи іншу територію“.
Експерт підкреслив, що українцям потрібна системна державна політика дослідження та висвітлення своїх культурних цінностей:
“У нас достатньо джерел, щоб довести: ми — частина європейської цивілізації“.
Образи для маніпуляцій: кого використовує пропаганда
Керівниця пресцентру УКМЦ Тетяна Колосова звернула увагу, що російська пропаганда активно міфологізує як постаті, так і цілі періоди історії. Особливу увагу кремлівська риторика приділяє радянському минулому:
“Від Сталіна до Катерини ІІ — створюється образ “визволителів”, які нібито будували, захищали, створювали. А все, що українське — вторинне або штучне. Така маніпуляція є частиною колоніального наративу.”
Вона підкреслила, що одним із завдань України сьогодні є відновлення правди:
“Ми повинні формувати власний історичний дискурс, базуючись на фактах, а не пропаганді”.
Як ці міфи працюють сьогодні
Представниця Дніпропетровської обласної військової адміністрації Вікторія Шихмагомедова зазначила, що історичні міфи не зникли з початком повномасштабного вторгнення — навпаки, вони посилилися:
“На тимчасово окупованих територіях людям нав’язують, що регіон ніколи не був частиною України. Що вся інфраструктура — спадок росії. Але ми маємо інструменти, щоб цьому протистояти.”
За її словами, ефективними є освітні ініціативи, підтримка регіональних істориків і доступна науково-популярна інформація.
Голос із громади: чому регіональні ЗМІ — ключові
Ірина Ситнік, редакторка “Степової зорі”, наголосила на ролі локальних медіа у протидії історичним міфам:
“Якщо ми не розповідаємо людям про їхнє минуле — це зробить ворог. І зробить це так, як йому вигідно. Ми вивчаємо архіви, записуємо спогади, шукаємо живу історію — і це наша відповідь на спроби знищити ідентичність.”
Письменниця й філологиня Ірина Пасько додала, що міфи діють на глибинному рівні, бо зачіпають емоції. Тому важливо створювати не лише аналітичні тексти, а й художні твори, які відновлюють правду в уяві читача:
“Проти міфу треба працювати не лише фактами, а й змістами”.
Що може бути відповіддю?
Кам’янський посадовець Ігор Задорожній відзначив, що боротьба з пропагандою — це не лише справа центральної влади, а й відповідальність громад:
“Коли громада знає свою історію, її не можна переконати, що вона — “частина російського світу”. Саме тому ми ініціюємо нові музейні експозиції, краєзнавчі клуби, виставки — і це працює.”
Пам’ять – це інструмент спротиву
Усі спікери погодилися: боротьба з російськими міфами — це не лише про минуле, а й про майбутнє. Відновлення правдивого наративу — це частина українського спротиву, яка має тривати щодня: у школі, у медіа, в музеї та в громаді.
“Міф — це не вигадка. Це ідеологічна зброя. І єдина протидія — наша пам’ять, дослідження, освіта й культура”, — підсумував Ігор Стамбол.